Іванов, безумовно, людина абсолютно безпринципна й безсоромна. І це нормально й природно, що ви його всі тлумите.
Скажіть мені лише одне: ви впевнені, що оце «розслідування» є для нашої журналістики унікальним чи винятковим? Ви раніше не помічали, як ліплять оці наші «інвестиґатори» свої конспірації й спекуляції на підставі вагомих і неспростовних фактів, типу, «разом працювали», «жили по-сусідству», «мами ходили в один дитсадок»? А могутній аналіз за принципом «раз пляшки не здає, значить, сам жене» вам не знайомий?
Українська журналістика (з допомогою західних друзів) колись пройшла етап відстоювання свого права говорити правду. Сьогодні, в умовах моновлади, єдиного марафону й військового стану це право серйозно обмежене. А от право брехати й маніпулювати залишилося майже недоторканим. Особливо, якщо це інтересам влади не суперечить, хоча буває всяке
