Послухала привітання боневтіка із Великоднем.
Ну як послухала - витримала менше двох хвилин.
Ну і розкадровку вам і собі в колекцію зробила.
Як можна з таким виразом обличчя вітати з Великоднем?
Це ж як треба ненавидіти тих, кого вітаєш!
Ну і трошки цитат.
«Уранці 24 лютого почалася темна ніч. І водночас почалося наше пробудження. Наша боротьба»
Тобто до 24 лютого все було чікі-пікі?
«Ми перемогли міжусобиці й чвари. Ми об’єдналися»
Брехня. Не бачу ніякого об’єднання. Об’єднання в чому? - в єбломарафоні? В забороні ЗМІ і телеканалів, які не вилизують найвеличнішого і намагаються донести правду? Може об’єднання в "веселих контрнаступах" 95 гоп-кварталу чи в розважальному шоу подружки Кравец?
«Ми перемогли паніку, страх...»
«Ми перемогли розпач, зневіру, втому, біль»
Та вам і перемагати не треба, ні біль, ні розпач, ні втому...
Хіба вам болить за наших воїнів, що гинуть кожен день? Чи розумієте ви розпач людей, що втратили свій дім і взагалі все, що у них було? Чи розумієте ви біль від втрати своїх дітей та своїх рідних? Чи розумієте ви страх матерів, чиї сини і доньки зараз в полоні?
Хіба вам це заважає смачно жрати і сладко спати?
~~~~~~~~~~~~~~~~
Далі почалась слащаво-соплива патетіка "совок-стайл":
«Ми зберегли світло всередині себе»
«Мільйони спалахів у мільйонах українських сердець стали одним великим багаттям»
«У цьому вогні гартувалися наша міць і незламність»
«Мільйони вогників в очах мільйонів українців злилися в один потужний промінь світла. Він допоміг не заблукати в пітьмі, не збитися з дороги, осяяв шлях до правильної мети»
«Темрява не змогла затьмарити наш дух»
Кароч, шмарклі з цукром для тих, хто вишиває бісером портрети найвеличнішого деокупуна Києва. Вони таке полюбляють.
Все. На цьому мій терпець увірвався, скінчились півтори хвилини моїх страждань.
