Так от, справа не в тому, скільки разів хтось повторив «дякую-дуже дякую» після отримання чергового траншу чи партії зброї. А в тому, що вдячна вихована людина не буде настирливо вимагати ще більше (можна лише просити - К.В.), качати права, докоряти невиконанням повного обсягу своїх прохань та соромити за те, що політикум іншої держави допомагає нам рівно доти, доки це на користь їхнім власним громадянам.
Є тут і ще одна обставина. Політики хоча й також люди зі своїми характерами, але діють, переважно, в інтересах власного народу й емоції на перший план не ставлять. А ось посполитий Джон чи Ґанс цілком може подумати:
- То заради цих невдячних людей я плачу другий рік за комуналку на 300 євро більше? І це їм віддають зброю, оплачену за мої податки, і гроші з бюджету? А чи розуміють вони, що ми їм взагалі нічого не винні і спокійно можемо дозволити самим боротися з московитами? І чи не проголосувати мені за іншу політсилу, котра ліпше захистить мій гаманець і вміє більш гідно поводитися з такими хамами?
І таки цілком можуть проголосувати
