Критика співвітчизників і навіть товаришів із Соціал-демократичної партії не завадила колишньому федеральному канцлеру Ґергарду Шредеру обійняти посаду голови ради директорів російської компанії «Роснєфть». Здавалося б, колишній очільник уряду Німеччини вже давно інтегрований в російську систему представницьких органів. Він продовжує зберігати за собою посади голови наглядової ради, комітету акціонерів і ради директорів двох газотранспортних компаній «Газпрому» – Nord Stream AG і Nord Stream 2. Згода Шредера брати участь у будівництві «Північного потоку» теж викликала критику, але не таку жорстку. Хоча б тому, що газопровід, який ще до початку кризи в Україні повинен був значно обмежити можливості української ГТС, сприймався багатьма в Німеччині як питання стратегічної безпеки цієї країни. Саме так пояснював свою готовність очолити компанію сам Шредер.
Із «Роснєфтью» – зовсім інша справа. Це вже напевно не російсько-німецький проект. Це, можна сказати, особистий проект президента Путіна. Мало кому відома за межами Росії державна компанія «прославилася» після того, як поглинула розгромлену силовиками компанію ЮКОС Михайла Ходорковського. В Україні зараз люблять розповідати про «деолігархізацію». Але власність, як правило, відбирають на користь держави, яка стає всесильною і починає контролювати громадян. Так сталося і з ЮКОСом. «Роснєфть» стала однією з найвпливовіших нафтових корпорацій світу. Її голова правління, найближчий соратник Путіна Ігор Сєчін – один із господарів Росії. Про могутність Сєчіна говорить те, що колишній чекіст через роки після розправи над Ходорковським відправив у відставку і під арешт міністра економіки Росії Олексія Улюкаєва. Нібито в рамках боротьби з корупцією. У Росії антикорупційна активність теж в моді, тільки там головні «антикорупційні активісти» – Путін і Сечін.
Свої «схеми», своя декорація
У господарів Росії – свої «схеми», своя декорація. Присутність іноземця на чолі ради директорів найбільшої компанії путінського клану – частина цієї декорації. У Німеччині деякі вирішили, що заява про призначення Шредера – частина гри Путіна, який таким чином вирішив «покарати» нового лідера німецьких соціал-демократів Мартіна Шульца за антиросійські висловлювання і позбавити його шансу перемогти на виборах. Але ці висновки – як раз свідоцтво повного нерозуміння західними спостерігачами логіки існування російської влади. Путін ухвалює рішення, не звертаючи уваги на якісь там німецькі вибори. Якщо Сєчіну знадобився Шредер на чолі «Роснєфті» – значить, так тому і бути.
У цивілізованому світі голова ради директорів – особа, яка повинна контролювати правління. Шредер в «Роснєфти» уникне таких важких обов’язків. Єдина людина, яка контролює Сечіна – Путін. Обов’язок Шредера – задовольняти честолюбство «державних олігархів» і використовувати свої зв’язки на Заході для їхнього подальшого збагачення.
А ще бути символом морального розкладання окремих представників західної політичної і підприємницької еліти. Але це вже інша історія.
Віталій Портников
