Кілька місяців тому один відомий відставний політик запитав мене про ставлення до можливих переговорів про припинення вогню.
- Підтримую, - відповів я. - Після статті Залужного мені цілком зрозуміло, що за наявного рівня озброєнь ми взяти московитські укріплення й повернути свою землю на цьому етапі не можемо.
- А чому ви мовчите, якщо все розумієте?
- Так це всі більш-менш інформовані люди розуміють - і генерали, і політики. І всі ж мовчать!
- Так ми політики, нас рейтинги турбують, ми такі непопулярні наративи озвучувати не можемо. А ви ж себе позиціонуєте як людина принципів.
- Знаєте, я хочу, щоб Зеленський, котрий півтора роки вселяв (і продовжує) в людей нереальні надії, сам вигрібав своє лайно.
- Тобто, на фронті кожен день гинуть люди, а ви тут займаєтеся дешевим політиканством і вважаєте це нормальним?
І я змінив позицію.
Так, я знаю, що мені доведеться від вас вигрібати ще не раз. І що звинувачень у зраді я почую чимало. Але хтось повинен виконувати цю місію, якщо інфантильна влада взяти відповідальність за непопулярне рішення не здатна.
Зрештою, це набагато менш небезпечно, ніж ризикувати життям у окопі, що роблять заради мене щодня сотні тисяч українців.
Тому, я не відступлюся - навіть розуміючи обмеженість своїх можливостей
WT, посилаючись на військових експертів і спеціалістів із аналізу супутникових знімків, пише про «на диво слабку» лінію оборони ЗСУ західніше Авдіївки, що дозволяє московитам доволі легко просуватися на цьому напрямку.
Це вам, блядям, Джонсон заважав будувати фортифікаційні споруди? Чи Шольц? Чи Орбан із польськими фермерами?
Канючити й вимагати, звинувачувати всіх у своїх бідах зелені навчилися добре. А самі не здатні будки собачої побудувати.
П.С. Ой ні, перепрошую, тут нам ГК Сирський уже все пояснив. Головна проблема - погані комбриги. Це, мабуть, вони мали з гімна й патиків силами своїх солдатів бетонні укріплення побудувати
