П’ять років тому частини Збройних сил і Національної гвардії звільнили місто Слов’янськ. Без перебільшення та подія сколихнула суспільство. За кілька місяців Слов’янськ перетворився на справжній символ – і для нас, і для терористів ДиРи. Звільнення Слов’янська символізувало перелом у війні – початок звільнення українських територій. Звільнення Слов’янська зумовило можливість звільнення Рубіжного, Сіверодонецька, Лисичанська, Дебальцева, розблокування ДАП, рейд 95-ї бригади тилами терористів. Але…
Були й ті кого звільнення Слов’янська категорично не радувало. Це були, по-перше Москва – звільнення Слов’янська викликало сильне невдоволення росіян, які чудово розуміли, що це – російська поразка. По-друге – це терористи ДиРи, втрата Слов’янська їх сильно деморалізувала. «Нас обнадежили. Обнадежили и бросили. Красивые были слова Путина о защите русского народа, защите Новороссии. Но только слова» - поремствував того дня нинішній ватаг ДиРи Пушилін. По-третє, звільнення Слов’янська украй розстроїло лідерів низки українських партій. За президента Порошенка сталося три перші перемоги української зброї від 1919 р. починаючи – звільнення Маріуполя, перемога з Донецькому аеропорту і звільнення Слов’янської агломерації. Перемоги виводили політсилу Петра Порошенка у фаворити рейтингів. Цьому треба було запобігти.
Не минуло й доби, як про Слов’янськ поповзли гидотні побрехеньки. Всі їх ми зараз чудово знаємо.
«Терористів Стрєлкова випустили зі Слов’янська навмисно». Брехня. Втеча терористів Стрєлкова-Гіркіна відбулася через кілька годин після втрати терористами Миколаївки і Артемівська. ЗСУ продовжували зачистку міст і бої з групами терористів, що рвалися з оточення полями. Співвідношення сил було 1800 українців проти приблизно 2000 бойовиків у Гіркіна. В тих умовах ЗСУ і НГ не встигли повністю оточити місто – забракло буквально пари днів. Цим скористалися терористи. Одну колону вони відправили на убий, прориватися через 5-й блокпост (там її розмазала українська арта). А друга колона проскочила в Краматорськ в розрив між 4-м і 5-м блокпостами, в місцевості де з 4-го блокпосту її було не видно. Південніше Краматорська українська артилерія не діставала.
«Слов’янськ поміняли на Донецьк, який зайняла банда Стрєлкова». Брехня. Терористи ДиРи в Донецьку перебували задовго до приходу туди Гіркіна. 26 травня терористи Ходаковського і чеченці атакували Донецький аеропорт – і здобули в рило. У блокаді ДАП сидів до 26 липня – прорватися до аеропорту українське командування банально не мало сил. Бойовиками був укріплений пост ДАІ біля Ясинуватської розв’язки. На цей пост, водночас з виходом зі Слов’янська гіркінців, була виставлена посилена залога бойовиків прикритих ППО – український літак засік роботу радара, а бойовики показали на відео установку «Стріла-10» з відстріляними ракетами – тобто по українських літаках стріляли. Того ж дня терористи ДиРи з боку Донецька атакували ДАП. Як можна було обміняти щось на Донецьк, який і так був під контролем бойовиків?
«Терористів не переслідували». Брехня. Того ж 5 липня ЗСУ і МВСУ звільнили Костянтинівку і Дружківку – це прямо по трасі, якою гіркінці тікали в Донецьк. Далі траса була під контролем бойовиків Безлера і Губарева.
«Терористів не намагалися атакувати з повітря». Брехня. Намагалися. По банді Гіркіна працювала авіація Сектору С – всі П’ЯТЬ літаків. Більше – не було. Водночас з втечею гіркінців зі Слов’янська терористи атакували ДАП і аеропорт біля Луганська – обидва сиділи в оточенні і обидва теж прикривала авіація, під ЛАП знищили кілька машин терористів. Колона гіркінців пересувалася на звичайних цивільних авто, мікроавтобусах і автобусах, які з неба виглядали власне цивільними авто. Техніка гіркінців могла пересуватися другорядними шляхами і ховатися від літаків у населених пунктах (їх там до біса) та під деревами. Проте існують дані, що ніякої бойової техніки зі Слов’янська терористи взагалі не вивели – ролик викладений на Ютуб, був постановкою знятою біля Донецька.
«Гіркін домовився з українським командуванням». Брехня. Гіркін не міг з ним домовитися – 4 липня Гіркіна взагалі не було в Слов’янську. Того дня він справді домовлявся, але не з українським командуванням, а з Бесом-Безлером у Горлівці (вони вщент посварилися), а потім з Пушиліним і Губаревим у Донецьку.
Всі п’ять років про це говорили. Це пояснювали. Це розповідали. Але… Коли команді Порошенка дорікають неякісною інформаційною політикою, завжди забувають про інший бік медалі – про громадян, які замість розібратися, готові вірити про свою владу у будь-яку брехню. Джерело брехні про Слов’янськ відоме – вороги, політботи та корисні ідіоти. І перше лихо в тому, що корисних ідіотів – дуже багато. Друге лихо – у корисних ідіотів не буває перемог. Вони у перемоги просто не повірять. І це – проблема всіх політботів і політиків. А вороги цим скористаються. Не сумнівайтеся.
