З моменту анексії Криму до виборів 2019-го було кілька років, щоб зі сцени, будучи популярними, жартувати про путіна, росіян і паради.
Проте висміювалась Україна як повія, або як зламаний велосипед.
Висміювалась мова - тими, кому вона була чужа або не важлива.
Висміювались опоненти дяді Коломойського. Руйнувалися їх, опонентів, рейтинги - на кого вказували, тих і знищували.
Знецінювався Томос, коли не розуміли рівень його важливості в викоріненні філіалів ФСБ з України.
Скільки матеріалу було щодо ворогів України - бери, пиши, висміюй. Такі події, така тема - окупація росіянами нашої країни. Як можна було жартувати над путіним! Як можна було розійтися в дотепності! Але ж не було позиції щодо своєї держави, чи не так?
Могли б допомогти ще тоді об'єднати суспільство. Допомогти сформувати думку людей. Стати корисними історії. Допомогти повернути позицію власної аудиторії туди, де ми стали б згуртованішими перед агресією росіян.
Не захотіли.
Звісно, дотепний указ про парад. Чому ж стільки років було покладено на знищення репутації України, як цінності, серед такої величезної кількості людей?
Як легко такі речі забуваються
