"Два роки. Ми всі тут" (С)
Я знаю, що якби ТУТ були лише вони - загиблих цивільних було би в рази більше. На наше щастя, ТУТ не лише вони (хоча частина з їх команди і втекли, і колабораціонують, і жеруть з бюджету, як востаннє) - ТУТ ще ті, завдяки кому Харків відстояли. Наприклад. Я вчора знайшла відео, де по нашій центральній вулиці Сумській їдуть росіяни. Тим лютим, 2022. Це як вони були би на Хрещатику, розумієте? Як до себе додому би зайшли. Якби ТУТ не залишились найкращі, хто нас захистив, сьогодні ми були би в окупації, а мене особисто скоріше за все не було би взагалі, бо зі своєю позицією засвітилася де тільки можна.
ТУТ залишилися мега круті Воїни. У них по декілька контузій, по кілька поранень, вони як ті чорти (любі наші) з одного пекла в інше потрапляють за ці два роки регулярно. Це я недоречне порівняння обрала, але хто ще виживе в таких умовах, коли на одного тебе більше десятка орків? Ви, хлопці, з іншої планети, зі сторони себе не бачите - нам пощастило, що саме ви - ТУТ.
Я не знаю, звідки у когось береться таке внутрішнє переконання, що достатньо пересидіти в київському бункері, втратити території, втратити людей, не потурбувавшись заздалегідь про укріплення кордону, про зміцнення армії, про додаткові ресурси - пересидіти, а потім вийти до телекамер та заявити, що цього достатньо для того, щоб тобою захоплюватися. Це якась спотворена реальність...
