Туреччина нарешті отримала те, що хотіла в обмін на погодження членства Швеції і Фінляндії в НАТО.
Греція - в обмін на підтримку політики США, зокрема щодо України, і посилення свого військового потенціалу у випадку гіпотетичного військового конфлікту з Туреччиною (спойлер: воювати греки не планують, часи стародавньої Еллади минули).
Обидві країни заплатять за це мільярди власних коштів. І це називається мистецтвом дипломатії - отримати бажане в результаті довгих і напружених переговорів.
Дивно, як ці угоди відбулися без Єрмака…
Який висновок з цього треба зробити?
До воєн, навіть гіпотетичних, треба готуватися заздалегідь.
І це коштує десятки мільярдів доларів на зброю, навчання і підготовку війська, вирощування здібних і патріотичних Верховних Головнокомандувачів з пелюшок.
Або, якщо фактором ймовірності війни легковажити, посміхаючись цідити, обираючи аматорів і зрадників: «хужє нє будєт» - ця уявна дольче віта обертається зруйнованою економікою потенціалом у 1 трлн дол, втратою територій і десятків тисяч життів співрогромадян, жахом для мільйонів.
Скільки контрактів на наступні 10 років на сучасну зброю ми підписали за ці 2 роки війни?
