Більшість коментаторів аналізують рік, що минає, з точки зору національної трагедії й страждань наших людей, а також звитяги й перемог українських воїнів.
Я ж пропоную подивитися на ситуацію як на челендж і шанс. Найоптимістичніші з нас мріяли з третьорядної країни перейти в другорядну - розряду Румунії чи Угорщини. Історія дала нам шанс увійти до числа найвпливовіших і найважливіших у світі. Поки що, на полі бою, ми його використовуємо максимально.
П.С. Ми не кликали цю війну. І навряд чи погодилися неї, якби мали на це вплив. Але історія розпорядилася по-своєму. І те, що робить українське суспільство (особливо, армія) дозволяє зробити страшні жертви не марними
