"Страсті по Путіну. Окрема розмова. Частина перша" - Олександр Красовицький

"Страсті по Путіну.  Окрема розмова. Частина перша" - Олександр Красовицький

1. Путін, безумовно, зробив кар‘єру абсолютно неможливого у цивілізованому суспільстві рівня. Його вміння опинятися у потрібному місці в потрібний час, подавати пальто, носити портфель, казати правильні речі, обіцяти виконувати будь-які доручення виявилися вдалим трампліном. Далі вже була інша історія - відбудова особистої влади через вміння вчасно зрадити, опертися на того, хто впав, каблуком; віддати наказ на страту, побиття, отруєння, розстріл. Відсутність бажання дотримуватися обіцянок стоїть поруч із відвертою брехнею, жорстокість - з підступністю, некомпетентність - із зухвалістю. Для Росії це виявилося найбільш правильним набором якостей.

 2. Він був достатньо активним і працездатним у перші роки президентства. Має гарну пам‘ять і на кожне зроблене добро вимагає відповіді. Не забуває і тих, хто проти нього; сам визначає міру покарання, для нього суд - зайва конструкція. Він має свою «зграю», і доти, поки її члени спроможні грати в його гру - вони у безпеці. Він має свою точку зору на систему противаг в оточенні і ретельно її вибудовує, стравлює різні групи впливу на себе між собою і весь час виступає арбітром.

 3. Йому пощастило зі світовою кон’юнктурою на сировину, яка є основою російського експорту. Зумів максимально використати для себе цей ресурс для отримання контролю над політиками та бізнесом західних демократій. Абсолютно точно вважає більшість російських великих бізнесменів частиною державного механізму, і кожен демарш в бік самостійності вважає оголошенням війни йому особисто. Він цинічно ставиться до питання чесних виборів у своїй країні і абсолютно так само діє в інших країнах, часто не захищених від прямого порушення виборчого законодавства.

 4. Він не є компетентним у будь-чому, крім психології державного управління в російських умовах та маніпуляціях з фактами при спілкуванні з журналістами. Саме тому намагається всіляко уникати ухвалення важливих рішень у державному управлінні, перекладаючи відповідальність на інших. Часто відкладає такі рішення і програє саме через це.

 5. Історія з виступом Пригожина проти влади - з цієї серії. Використання ПВК у цій війні було особистим рішенням Путіна. Постійне зростання фактору Пригожина - результат потрапляння в залежність від нього і небажання остаточно визначатися щодо подальшої долі «Вагнера» та особисто Пригожина. Події 23-24.06.2024 вперше висвітлили цю ситуацію з нерішучістю не тільки експертам світових розвідок, а й пересічним росіянам. Тому буквально найближчими днями та тижнями очікуємо на нові подій, які повинні підірвати особисту владу Путіна та його бажання будь-якою ціною зберегти хоча б сьогоднішній статус-кво.

Далі буде...