У війні для перемоги важливі звичайно і технічне забезпечення, і виучка військ, і логістика, і їх моральний стан.
Однак, серед інших складових перемоги є дві додаткові:
- Стратегічна ініціатива
- Раптовість.
Ну про раптовість усі знають. Бо: 22ва іюня, ровна в чєтирє часа…
А от про стратегічну ініціативу мало хто знає.
Я, колись ще дитиною читав мемуари Денікіна. І там він писав (ще про 1шу світову):
- у нас все дуже погано, тому потрібно перехопити стратегічну ініціативу. Тож починаємо наступ.
Стратегічна ініціатива при рівних силах - однозначно перевага. Поки противник виставив проти ваших трьох - три дивізії в обороні – ви проти двох залишаєте заслони, а весь натиск своїми трьома дивізіями переносите на одну – противника.
І при однакових силах, ви концентруєте максимум на одній з ділянок. І маєте там перевагу. І, може, перемогу.
Перевага росіян у тому, що стратегічна ініціатива за ними.
Ми не можемо нанести превентивного удару. Бо миролюбні.
Натомість, улюблена приказка Путіна: якщо драка неминуча – треба бити першим.
Наш недолік – ми можемо лише гадати – звідки він може напасти?
І усі експерти сперечаються:
- чи вдарить він з Криму на Каховку, щоб добратися до дніпровської води?
- Чи вдарить північніше Маріуполя, щоб і його блокувати, і далі рубати коридор до Криму?
- Чи Воронежська група вдарить східніше Харкова в тил, щоб обвалити фронт до Краматорська і зробити котел для половини наших східних сил?
- Чи просто захопить два терікони, щоб показати там триколор і заявити про перемогу.
І керівництво ЗСУ, і експерти розглядають можливі альтернативи, виходячи з даних про боєготовність російських військ в конкретних місцях розташування.
Але так було раніше. Зараз стратегічна ініціатива не має того значення.
Бо у сучасній війні відсутній елемент раптовості.
Зараз російські війська стоять під Воронежем. За 150 км від нашого кордону.
Як тільки вони захочуть кудись перейти, скажімо під Бєлгород.
Тут же 100500 росіян викладуть в інсту танчики на марші.
Тут же покажуть срочників дємбєлєй, яких під руки ведуть п’яних свої духи. Та і контрактників теж.
Вони будуть форкатися, виставляти це в Контактах з підписами «фсьо єдєм біть каклов».
Тут же всю цю хрєнь засічуть американські супутники. І раптовості куку.
Ну і - якщо вся ця армада піде у 150-200 кілометровий марш своїм ходом – вони на марші втратять до третини бойової техніки. Бо техніка руская.
Висновок: Путін більше лякає, ніж дійсно хоче.
А ось закриття Керченської затоки – це дійсно серйозно.
Бо тепер вони скажуть: розблокуємо Маріупольський порт лише в обмін на воду в Крим.
І це називається – стратегічна ініціатива в політиці.
І тут, навіть постійно блефуючи – Пу переграє нас і Захід.
