За рішенням суду вона має здати закордонний паспорт, не повинна виїзджати за межі Київської області, та буде носити електронний браслет.
В суді Маруся вимагала, щоби з‘явився сам «потерпілий» і вона йому розповість багато чого цікавого.
Але потерпілий злякакався, мабуть надів ще пару броників, залучив декілька десятків охоронців, та забився в дуууже глухий кут під плінтус.
Ну хай тепер сидить там, якщо він так боїться тендітних жінок.
Маруся в суді назвала його словом, яке я не буду тут писати, бо профсоюз мені заборонив це слово казати парафіянам.
Потім вільна та красива жінка вийшла з суду та гідно пішла до дому, а нещасний трус, що тимчасово виконує обов‘язки президента сховався ще далі, та сидить там, наче таракан.
Просто нагадаю слова Писання, що досконала любов виганяє страх. Так от. Маруся, і багато тих, кого називають «войовничою меншістю» мають досконалу любов до України, яка рано чи піздно прожене кожного боягуза десь далеко за порєбрік, в тундру і там ці нещастя будуть самотні та нікому не потрібні, можливо, навіть один з трьох броників скинуть із себе.
