Випадок із вбивством юристки Ірини Ноздровської шокує не тільки жорстокістю.
А ще й тотальною прогнилістю правоохоронної системи. Тотальною. Подивіться на друге фото.
Це – Дмитро Россошанський. Це він збив на своєму авто насмерть сестру Ірини. А потім Ірина два роки домагалася справедливого покарання для нього. Причому сам Россошанський – не мажор в класичному розумінні. Він їздив на «Ланосі», на якому і скоїв смертельне ДТП. Живе не дуже заможно, в звичайному будинку в селі біля Вишгорода. Так, має дядька – суддю райсуду. Але не так щоб аж дуже впливового.
При цьому навіть таких не супер впливових зв’язків Россошанському вистачило щоб:
- Поліція провалила його експертизу одразу після ДТП на вживання алкоголю та наркотиків. Її просто не робили.
- Прокуратура порушила за провал експертизи провадження проти слідчих поліції. Але… навіть не допитала цих слідчих. Бо вважала це не доцільним…
- Друзі Россошанського в перервах між судовими розглядами нападали та били Ірину Ноздровську та її доньку. Що встановлено прокуратурою офіційно. Втім, правоохоронці, зрештою, так і не зарадили викраденню Ірини та її вбивству.
Тож, якщо такий не дуже впливовий наркоман зі стажем, як Россошанський, просто завдяки зухвалості та наполегливості, а також, організованості дружків-спільників виходив тривалий час сухим з води, то що вже казати про більш впливових зловмисників?
Про командирів «чорної роти» Беркуту, що мали високих покровителів і, зрештою, щасливо уникнули покарання за масове вбивство на Майдані.
Що вже казати про Злочевського та Іванющенка, з їх ешелонами вкраденого бабла і до яких у Генпрокуратури вже нема питань.
Дякую журналісту Володимиру Тимофійчуку. Він давно і ретельно займався темою Россошанського. І добре показав у своєму матеріалі, якого дна сягнула наша правоохоронна система.
