1. Йти в руслі Трампа на словах, а на ділі - нажухувати його і сподіватися, що як Афганістан він нас не здасть. Бо ж він не хоче бути як Байден.
2. Знімати чорний кеш на вибори та чорний же день всюди, де можна. Де не можна - теж. Без будь-яких вже попередніх пестощів. Завтра от за повним беспределом будуть протягувати багатосотмільярдний п*здинг на "добудові ХАЕС" / грандіозної оборудки із закупівлею російських реакторів та "великим бетонівництвом" - і пох на те, наскільки це дикунськи виглядає.
Будуть продовжувати красти на Міноборони, дронах, митниці тощо. Покладуть з прибором на будь-що і будь-кого, хто заважатиме вийти в кеш миттєво.
Ціль - закумулювати гроші і бути готовим до виборів миттєво. Часу на дотримання хоч якоїсь видимості благопристойності - нема.
3. Повісити відповідальність за неготовність до війни та катастрофічні територіальні втрати передовсім на Півдні - на військових. На них же - за всі невдачі, провалену мобілізацію, втрати і всі трабли з ТЦК.
Магістральна мета - збити Залужного і не допустити його висування в президенти.
Мінімальна - зняти із Зе тавро "шашличків на травневі".
4. Максимальний прес з використанням всіх можливих засобів всіх потенційних конкурентів на потенційних виборах.
Обрізання можливості фінансування через олігархів чи незгодного бізнесу.
Тиск на незалежні ЗМІ та масова закупівля балакучих дуп/політологів/телеграм-помийок.
Дотискання мерів та місцевого самоврядування через кримінальні справи, обмеження фінансування та відповідальність за зрив мобілізації.
Вибори виграти Зе може тільки в умовах відсутності реальної конкуренції. От на це і будуть кинуті всі сили татарова і ко.
5. Спроба налагодити зв'язки та, в ідеалі, затягти в список побільше медійних військових. Комусь пообіцяти владу, комусь - нарешті реальні можливості щось змінити, не суть. Головне - не допустити появи організованої сили проти Зе у формі.
А всіх решту розмити серед кількох сил. Або ще краще - зробити під себе. На базі якоїсь військової частини чи роду військ.
6. Поступовий відкат у внутрішній політиці щодо проросійських сил. Цим хочуть і торгануть з пуйлом, і зіграти у вічно бажану для всіх українських влад гру: якщо не я - то путін. Тому так - вата підніматиме голову з одобрямса з Банкової. Якій знову потрібен зручний спаринг-партнер.
7. Поступова білорусизація/грузинізація країни із поки не дуже відчутним, але віддаленням від Заходу. Симпатій до Китаю у арахамій стало тільки більше.
ЗІ: Єдине, що лишає хоч трохи оптимізму - що ці кінчені настільки бездарні, що знов просруть більшість полімерів. Не вміють вони у складні ігри.
Однак й недооцінювати небезпеку я б не став. Зе є що втрачати. І він буле гризтися зубами за владу. До останнього.
