У світового тероризму є всі ознаки начебто держави.
Начебто.
Світовий тероризм має розумову відсталість та величезні внутрішні комплекси. У світового тероризму є носії, і вони цим званням навіть пишаються. Світові терористи мають нахабність, зверхність до всіх інших. Мають власні державні свята та якусь дивну фантастичну книгу, і не одну - яка називається "історія". І цю "історію" не варто плутати зі світовою історією, яка базується на історичних фактах. Ні, там щось інше... І це до психіатрів.
Світовий тероризм передається від батьків до дітей, він мандрує країнами разом з терористами-мандрівниками, які з величезною радістю потрапили нарешті в омріяну Америку через Мексику і вже звідти "любят родіну". Або в Німеччину, абсолютно переконані, що там їм винні.
Недостатньо перемогти тероризм у якійсь локальній війні, перебивши терористів десь під Києвом чи Харковом. Він нікуди не дінеться, як ракова пухлина.
Там є ідеологія - і це ненависть до чужого успіху. Якщо передивитися всю попередню історію терористів - то можна порахувати величезну кількість війн, ними розв'язаних. А отже саме на війнах базується їх щастя. Без війни ці істоти не уявляють свого існування. Вони не вміють вважати себе повноцінними, доки не знищать того, хто живе краще, чи того, хто вільний. В той час як інші будують своє - терористи свого будувати не навчаться ніколи (адже в них були століття для цього, і результат нікчемний). Їм давай чуже.
Чи маємо ми право залишити цю смердючу діру своїм дітям? Щоб вони вигрібали те, що ми всі, всім цивілізованим світом, сьогодні можемо не добити? Ні.
Чи маємо ми право після Бучі, Маріуполя, Житомира, Харкова та інших називати речі своїми іменами та прагнути для вбивць тої участі, на яку вони заслуговують? Маємо. І будемо.
Я це до чого пишу? Якщо світ зрозуміє, під яким прапором світовий тероризм крокує по країнам Європи, по бруківці Німеччини, по Маямі чи Лондону - він має змогу ще встигнути захистити своє життя від таких гостей.
Інколи дозволяти якісь паради з триколором на підтримку дій терористів - це вже крок у прірву. Дозволяти їм жити в європейських містах, виказувати своє невдоволення Законом чи обов'язками громадян цивілізованої країни - це вибухівка на найближче майбутнє. Пройдуть роки, і вони скинуть бомби на європейські музеї та театри. На лікарні та школи. На вокзали, де європейці з дітьми та старенькими батьками намагатимуться сісти в поїзди. На торгівельні центри. На склади з продуктами...
Чому ні?
З Україною вони ж це зробили?!..
