"... Сама війна стає рентою, якої ніколи не було в Україні. Коли тобі просто за те, що ти стоїш, воюєш, існуєш, башляють десятки мільярдів доларів (це про Європу). Це створює ренту, яку можна розподіляти...
...Щось не видно, що ця рента розподіляється десь за межами вузького кола....
...Є величезний потік грошей на виробництво, закупівлю зброї...
Чому ми не можемо повторити Шахед? Росія зробила, а ми не можемо. Чи може тому ми не встигаємо зробити дрони-перехоплювачі вчасно, бо гроші розподіляються якось не так? Може гроші йдуть НЕ найбільш ефективним виробникам зброї? Може тому шахеди стали наразі невиліковною хворобою для українських міст?.."
(Радіо НВ, Фурса і Сич)
Я в ненайгіршому все ж таки становищі, бо не загинула. Але сидіти майже кожної ночі в ванній кімнаті, опівночі або під ранок, бо метро поряд немає, під шахедами - це річ не з приємних, м'яко кажучи. І скоріше за все ведучі мають рацію, бо сидіти мені під шахедами, і багато кому з нас, можна й безкінечно, поки "вузьке коло" розподіляє собі ренту. Їм взагалі не вигідно, щоб війна скінчилась, бо без неї не буде шалених прибутків.
Мало того, що зелені знахабніли - вони є гальмом на шляху України до Европи. Я колись постраждала через сусідів, потрапила до лікарні по їх вині. На ранок після операції сусідка підсунула папірець на підпис, що не буду подавати на них до суду. Коли з-під наркозу ледь вийшла. Так само й тут - вищій рівень цинізму всістися на шию закривавленій державі і так нахабно плювати їй на голову, коли вона стікає кров'ю який рік. Звісно, що тепер вже точно є чітке розділення на тих, хто воює, і "повернеться коли війна скінчиться" - і тих, кому ця війна зробила статки.
Так підставити країну перед союзниками - це якою падаллю треба бути...
