14 жовтня 1952 року, виступаючи на XIX з'їзді КПРС, Йосип Сталін вимовив 844 слова, які були 16 разів зустрінуті оплесками (у тому числі «бурхливими» — вісім разів, «бурхливими тривалими, що переходять в овацію», — три). У середньому зал плескав доповідачу кожні 53 слова.
У доповіді на XX з'їзді КПРС 25 лютого 1956 року «Про культ особистості та його наслідки» Микита Хрущов вимовив 18021 слово. Стенограма зафіксувала 19 оплесків (з них сім «бурхливих тривалих»). Крім того, пролунав один вигук «Правильно!», сміх (шість разів) і шум обурення (дев'ять разів). Кожна реакція залу припадала на 515 слів.
Виступ Леоніда Брежнєва 23 червня 1980 року на пленумі ЦК КПРС вісім разів переривався оплесками (у тому числі чотири рази тривалими) і містив 1077 слів. Учасники зустрічі плескали кожні 135 слів доповіді.
Урочиста доповідь Юрія Андропова, присвячена 60-річчю СРСР, на спільному засіданні ЦК КПРС і Верховної Ради СРСР 21 грудня 1982 року містила 4944 слова, слухачі аплодували 41 раз (8 разів — бурхливо і 20 — довго). Реакція залу припадала в середньому на 121 слово.
У доповіді Михайла Горбачова на XXVII з'їзді КПРС 25 лютого 1986 року містилося 30864 слова, які були зустрінуті оплесками 133 рази (у тому числі 44 рази — «тривалими» і 5 — «бурхливими»). Зал аплодував кожні 232 слова генсека.
Хтось учора порахував статистику?
