Заява російського президента Володимира Путіна на зустрічі, присвяченій ювілею Петра І, здається багатьом сенсаційним визнанням. Виявляється, він "збирає" землі. Виявляється, справа не у “денацифікації” та “демілітаризації” чи захисті міфічного “народу Донбасу” від міфічних “українських нацистів”!
Не розумію, у чому сенсація. Путін ніколи цього особливо не приховував.
Апеляція до першого російського імператора теж виглядає цілком логічною. Як і коментар Путіна, що сучасники звинувачували Петра I в окупації земель інших народів, а він насправді… “повертав” свої. Тобто головне – саме міф, а не реальність: займаєш землі фіно-угорських народів та оголошуєш, що слов'яни жили тут завжди. Займаєш території, де живуть українці та кажеш, що ці території завжди були російськими. Хіба не так зараз відбувається у окупованому Херсоні?
Саме тому я продовжую стверджувати, що переговори із Володимиром Путіним не мають сенсу і не досягнуть успіху. Путін зупиниться лише там, де його зупинять українські військові. І готуватиметься до нового удару, а не домовлятиметься про мир. Тому що у його розумінні політика – це і є відбирання земель. І війна, яку він, як і раніше, сприймає як чергову спецоперацію, а тому не боїться її наслідків для свого режиму та держави.
