Давні римляни теж дуже "нєрвнічалі", коли бачили, як плебс та понаєхавшіє))), що вимагали хліба і видовищ, насравши на всі високі слова про "столітні традиції предків", "державність", "законність і порядок", на всі ці нудні розмови про "юриспруденцію" і "римське право" - обирали в сенат відвертих ліваків-популістів, які зрештою, розваливши армію та деморалізувавши еліти, під веселе улюлюкання натовпу пустили варварів у свої міста. Це призвело до зенепаду колись великої і могутньої цивілізації, напрацюваннями якої ми користуємося й понині (автобани, централізоване опалення та водопостачання, усталені літературні жанри, законність і право, архітектура, освіта, військовий порядок та ієрархія, гігієна та багато іншого).
Подібні історії, коли "бунт мас", прекрасно описаний в книгах Ортеги-і-Гасета, Шпенглера, К. Г. Юнга та інших видатних представників європейської філософської традиції, зводить нанівець всі цивілізаційні напрацювання еліт - є реальністю, в якій Євроатлантична цивілізація перебуває з часів закінченні Другої Світової.
Ми зробили крок (справжній крок) до Західного світу лише 5 років тому. І зараз в ду-у-у-уже пришвидшеному темпі проходимо курс "молодих демократій", на жаль, в тій стадії, коли класичні західні демократії теж знаходяться у кризовій фазі, потерпаючи від войовничого лівацта та популізму.
Але цього разу нам належить вивчити ще один важливий урок: у країнах з низьким рівнем освіти, відсутністю державної гуманітарної політики, неконтрольованим медійним простором, де виборчий голос люмпена і вчорашного трієчника дорівнює голосу професора-терапевта чи переможця світових олімпіад з біології (охлократія класична), призводить до того, що в рази кількісно більший електорат з посереднім IQ, майже рефлексивним мисленням, не здатний до мінімального аналізу не тільки геополітичної ситуації, але й проблематики власного буття, отримавши право вільного вибору (доречі, виборене в історії для плебса саме "патріціями духу") диктує свої деградативні закони консервативним елітаристам, що цільком природньо опиняються у маргінальній меншості.
Це не добре і не погано. Так було, є, на на жаль, далі буде. Бо освіти, виховання, любові, традицій, честі, гідності правди на всіх в сучасному світі не вистачає. На всіх вистачає поп-корну, насіння, сигарет, бухла, чіпсів, хуйових машин, тупих серіалів, яскравої попси, кавеенівських жартів, приколів та інстаграму.
І якщо Майдан - був переважно націонал-консервативною революцією правої меншості, то нинішній вибир пересічного виборця - це цілком зрозумілий реванш цілком космополтітичної лівацької більшості.
Природа речей, які ми спостерігаємо на власні очі і активними учасниками є більшість з нас, набагато глибша за поверхневі звинувачення кандидатів у корупції, кумівстві чи проросійській орієнтації (не кажу вже про дебілістичне спрощення дискусій до рівня Порохоботи-ЗЕклоуни - ідіотів з обох сторін вистачає).
Насправді маємо одвічний бій між популістським лівацтвом соціалістичного штибу та консервативним дискурсом українського буржуазного націоналізму.
Сто років тому перемогло лівацтво і Україна стала УРСР. Цей шлях ми вже проходили. Десятки мільйонів загиблих, нищення національної культури, традиції, зрештою майже повне вихолощування української свідомості та підміна його опереточною шароварною музкомедією про тупих хохлів, з якої й досі усцикаюється від сміху аудиторія 95-го кварталу.
А шо? Можєм повторіть!!! - звідусіль чую я їхні голоси...
Невивчені уроки історїі мають тенденцію повторюватися.
І розумію, як сталося так, що ті хто у 1921-1922-му роках минулого століття волали про мир будь-якою ціною, хліб та стабільність вже через 10 років жерли власних дітей.
ТАК ШО? МОЖЄМ ПОВТОРІТЬ??? НУ-НУ....
