У Вашингтоні розпочався історичний саміт NATO. «Історичний» в даному випадку – не перебільшення.
Бо саме зараз Західний світ повинен нарешті осягнути нову світову реальність, а не сором’язливо відвертатися від неї, сподіваючись: може воно якось і само пройде. Не пройде!
Бо останнім часом виглядає так, що «світ змирився з терором, і, що найприкріше – з терором держав» (Andrij Bondar)
Світ сьогодні чітко розмежований. Фактично не лишилося нейтральних, всі за когось, всі за щось.
З одного боку є царство абсолютного зла з своїми ібонутими на голову «союзниками» - Іраном та КНДР. З іншого боку – всілякі орбани, китаї, індії, та інший «глобальний південь», що нібито за все хороше, проти всього лихого, але по факту – на догоду Путіну.
І є західний, цивілізований світ. Той західний цивілізований світ, який сьогодні (так уже склалося) очолює Україна! Бо саме Україна веде боротьбу з варварами. Своїми силами, і своєю кров’ю.
Годі вдавати, що це локальний конфлікт, десь на периферії європейського континенту. Це цивілізаційна війна, це битва з великою ордою. Битва за існування західної культури. І ми не можемо бути «самі» на цій війні.
Вчора, на Громадському форумі НАТО у Вашингтоні, Арсеній Яценюк, звертаючись до державного секретаря США Етоні Блінкена сказав таке: «Пане Державний секретарю, щоб Україна стала сильною, сильним має стати Захід. Сильний Захід разом з Україною повинен змусити Росію до відступу». Це саме ті слова, які мають почути і НАТО, і ЄС.
Бо ми – відважні й сміливі, ми сильні. Але це робити дуже важко, коли наші союзники часом бояться власної тіні, бояться назвати чорне - чорним, терор – терором, а геноцид – геноцидом. Немає ніяких «червоних ліній». Єдина справді червона лінія пролягає по державному кордону України з східно-північного боку.
Ми – сильні, бо в нас іншого вибору немає.
Країни і народи, напередодні війни, дуже цієї війни бояться. Це – природньо. Бояться – бомб і ракет, бояться евакуації і окупації, бояться повітряних тривог. Бояться падіння рівня життя, бояться блекаутів, бояться відтоку інвестицій, бояться інфляції…
Країни і народи, які вже вступили у війну, країни і народи, які щодня хоронять своїх дітей – вже не бояться нічого й нікого!...
