Мені, звісно, не дуже подобаються такі прогнози, але завжди є "але":
"Українці дуже сильно опираються. Військові плани Путіна виявилися не дуже ефективними. Він отримав небагато територій порівняно з тим, з чого починав конфлікт.
Я бачу, що це буде подібно до кінця Корейської війни - тобто перемир'я, мілітарізована зона між двома сторонами, ворожість, що триває, свого роду заморожений конфлікт. На це варто чекати в період від чотирьох до шести місяців. Жодна із сторін не зможе витримати набагато більше цього..." (колишній головнокомандувач об'єднаних сил НАТО в Європі Джеймс Ставрідіс.
"Деякі західні аналітики вважають, що війна в Україні має всі шанси перетворитися на заморожений конфлікт, який триватиме щонайменше десять років" (Слово і Діло).
Ми вже чули різні прогнози типу "три дні і Україна паде", "Харьков, сдавайся за 2 часа", нам вже боялися надавати зброю, бо не знали, як ми себе поведемо в цій війні, і чи спроможні українці бути ефективними воїнами. Це вже було - і неефективна ООН, і загравання з Путіним європейців, і багато хто з "аналітиків" не вірив, що таке можливо. Отже, то справа така, спиратись на геть усі пронози...
Але й дива може не бути, теж розумію. І якщо нам доведеться жити роками в замороженому конфлікті, то цей час мудрі люди могли б використати з користю.
- Ще більше посилювати нашу армію, і щоб цей процес був невідворотній;
- Ще більше та прискіпливіше чистити нашу внутрішню політичну кухню від російських кротів - а це ж потребує розуміння народу, перш за все, своєї відповідальності за свій вибір на виборах, та хто кого веде до влади, хто кого призначає, які дії робить весь цей ланцюжок обраної народом влади. І це найскладніша складова, я вважаю.
- Укріплювати прифронтові міста, захищати. За 10 років це можна при бажанні та наполегливості зробити якнайкращим чином.
- Посилювати здатність населення воювати - курси, програми, шкільне навчання поводження під час війни, перша допомога, розуміння суті російської агресії, поводження зі зброєю, і багато, багато інших складових.
- Інформаційний простір. І не допускати "время лєчіт, помірімся". Бо інформація - це зброя, яка теж вбиває.
- Ну і зовнішня політика. На цьому поприщі росіяни теж будуть носом землю рити.
З нашого боку все залежить від тих, кого ми обираємо, і як вони ці роки (навіть якщо війна буде виграна остаточно за місяці) будуть себе поводити. Це ДУЖЕ слизька основа, на якій ми вже робили багато помилок, а росіяни цим користувалися.
Навіть у замороженому конфлікті можна жити та ставати сильнішими, що довели інші. Ізраїль, Азербайджан. Звичайно, я, як і багато хто з нас, чекаю остаточного звільнення наших територій. Важко писати ці рядки в той час, коли зненацька гучно виє повітряна тривога (зараз це Дніпро), але ми переможемо.
Тільки пройти цей шлях треба за наростаючою.
