Читач, який навіть цікавиться історією довоєнної та повоєнної Чехословаччини – насамперед через драму Мюнхена 1938 року – не може обійтися без постаті другого президента країни Едварда Бенеша.
Бенеш справді був яскравим політиком, одним із засновників Чехословаччини, її головним дипломатом та природним спадкоємцем її першого президента Томаша Масарика.
Саме Бенеш домігся тієї територіальної конфігурації, у якій і зараз знаходяться Чехія та Словаччина (за винятком, зрозуміло, Закарпаття).
Саме Бенеш програв боротьбу за Судети, бо його позиція не була підтримана Чемберленом та Даладьє.
Саме Бенеш очолив опір нацизму, домігся відновлення Чехословаччини та підписав указ про виселення судетських німців.
І саме Бенешу судилося стати останнім некомуністичним президентом Чехословаччини аж до «оксамитової революції»: битву зі Сталіним він програв так само, як першу битву із Гітлером.
Може скластися враження, що всі ці довоєнні та повоєнні роки – від смерті Масарика та до обрання главою держави комуніста Клемента Готвальда – Бенеш і був президентом Чехословаччини. Але це зовсім не так.
Третім президентом країни був Еміл Гаха, про якого неохоче згадують у сучасній Чехії. А дарма.
Його доля – важливе попередження для всіх нас.
Професійним політиком Гаха ніколи не був. Він був шановним суддею, адвокатом, відомим інтелектуалом – але не політиком.
Саме така людина і знадобилася, коли чехословацьке суспільство вирішило покласти на політичну еліту відповідальність за розподіл країни.
Президент Бенеш подав у відставку та емігрував – здавалося, що його політична кар’єра є завершеною назавжди. А президентом парламент Чехословаччини обрав Гаху.
Йому і судилося головувати на похороні держави.
Ми часто забуваємо, що після Мюнхена Чехословацька держава продовжувала існувати, нехай і без Судетів. Але такій державі було набагато складніше чинити опір німецькій агресії. Та й президент країни був позбавлений волі до опору.
Коли його викликали до Берліна 14 березня 1939 року і попередили, що він має вибір між війною та незалежністю, у нього стався серцевий напад.
Гітлер кричав на Гаху, Герінг – загрожував бомбардуванням Праги. В результаті Гаха капітулював та прийняв усі німецькі умови. Німецька армія увійшла на територію Чехословаччини без бою.
Єдиним чехословацьким президентом, який висловив протест, був Едвард Бенеш.
А Гаха? А Гаха після серцевого нападу залишився «при владі» у ролі маріонеткового «державного президента протекторату Богемії та Моравії».
Після того, як у Прагу увійшла Червона армія, він був заарештований та помер у в’язниці Панкрац. А Едвард Бенеш повернувся до Праги як законний президент Чехословацької Республіки.
Про Гаху майже забули. Але ж він був!
Був у вирішальний для чехословацької державності момент – і очевидно, що Гітлеру був просто потрібен слабкий чехословацький президент, якого можна було зламати криками та погрозами, щоб перетворити окупацію на парад.
Дуже важливо, щоб українці, які живуть в епоху нового фюрера, не мали свого Еміла Гахи.
