Того дня хлопчик Фєдя з Брянської області чомусь вирішив поїхати до школи. Хоча школи в Брянській області й перешли на дистанційку, і були зачинені для школярів - Фєдя вирішив поїхати, та ще й прихопити з собою сусідських дівчат. Просто щоб втекти з дому, де бухий батя виїдав мозок втомленій мамці, а мамка кричала на всіх, хто попадався під руку.
Батьки, живучи в хаті з дощок, вже давно добряче ненавиділи одне одного і були зайняті своїми власними справами: батько бухав, багато і часто. Останніми днями він навіть знайшов додаткові гроші на "путінку", трохи покопавши окопи для захисту від "укр@нацистів" - ото свято влаштував на тиждень! А мати працювала листоношею, розносячи пенсію старим місцевим каргам, які тільки й робили, що теревенили з мамкою про свої біди. І мамці це не додавало оптимізму та радості від життя.
То ж не дивно, що в такому середовищі Фєдє було не складно запевнити батьків, що школа того дня працювала, і що навіть десь взявся шкільний автобус, який його туди відвезе. Ото диво...
Фєдя не знав, що стане якимось національним героєм, але ж сам здивувався від новин, які почув про себе на російському телебаченні - і що він когось врятував, і що був поранений, і що врятував дівчат, відвівши від простреленого наскрізь автобусу в ліс. Про ліс, звісно, було би цікаво, але Фєдя був шокований від кількості дивних, навіть фантастичних розповідей про себе самого.
Бо ж школа того дня дійсно не працювала, та й шкільний автобус міг бути лише примарою. Як не було й вбитого водія. Та й дівчата ніколи до лісу з ним не пішли би - це Фєдя точно знав. Бо скільки не вмовляв до цього - жодна не погодилась.
Але стати таким же відомим на всю росію, як бабця з червоним радянським стягом - ця думка йому заходила. Може, й пам'ятник колись поставлять. І батькам якісь рушники подарують, з іванівської фабрики. І пачку пельменів - за патріотичне виховання сина. А колись і в підручниках історії маленькі росіяни будуть вивчати подвиг Фєді з Брянської області.
Фєді, який колись власноруч перебив п'ятдесят диверсантів в українському пікселі, а потім воскресив вбитого водія автобусу. І одна з врятованих дівчат стала його дружиною, і жила з ним, поки Фєдя не спився від ейфорії та відчуття своєї значимості. В тому самому будинку зі старих сірих дощок, де з паркану місцеві алкоголіки повиривають дошки собі на розтопку. І де на майже відірваній хвіртці якісь активісти колись повісять дощечку "тут живєт гєрой Россіі".
А може, й не було ніякого Фєді...
