Але приклад розсудливої розмови повинен подати сам Зеленський. Він повинен визнати, що його передвиборча кампанія будувалася не на серйозній і чесній розмові з співвітчизниками, а саме на емоціях і гаслах. Нехай Зеленський згадає самого себе - людину, який підмінила змістовні дебати про майбутнє країни читанням коментарів з соціальних мереж. Нехай згадає, як стверджував, що він, забезпечений чоловік, який провів усе своє творче життя на олігархічних телеканалах, виступає від імені народу. Нехай ще раз подивиться свій виступ, в якому він говорить, що припинити війну просто - потрібно просто перестати стріляти.
Чесна розмова можлива тільки в країні, президент якої говорить правду своїм співвітчизникам. І починати потрібно з самого себе - з чесного пояснення самому собі того простого факту, що ти не зможеш впоратися з усіма складними проблемами цієї країни ні за один термін, ні за два. Що у тебе одне завдання - зберегти безперечні досягнення попередників. Хоча б не зробити гірше.
Але якщо ти підміняти цю чесну розмову шельмуванням попередників, зневагою до патріотів, ставкою на багатогодинні виступи, в яких втрачається сенс і телевізійні ролики, в яких немає ні дискусії, ні правди - як ти можеш очікувати від співгромадян чесності і відсутності емоцій? Як можеш не помічати, що країна скочується до нового витка суспільного протистояння і ненависті? Як можеш не розуміти, що це протистояння несе смертельні загрози не тільки для твоєї влади, а й для самої України?
