Якщо, раптом, за вибухом керченського мосту стоїмо не ми (а війна московитських силовиків мені ніколи не здавалася правдоподібною версією), то залишається лише сам Путін. Хоча мотиви його надто неочевидні. Як привід для підняття градусу протистояння таке приниження йому геть не потрібне, як не потрібний був привід для вторгнення в Україну чи бомбардування цивільних цілей у масі українських міст. Тоді - нахіба?
Сьогодні в коментарі одному каналу я висловив версію, котру хотів би повторити й вам. Мені здається, що головним адресатом теракту на мосту (в разі, якщо, повторюся, це не наша робота) може бути товариш Сі. Принаймні, коли вірною є інфа, що в Самарканді той поставив плєшфюрерові ультиматум щодо швидкого закінчення війни. Адже вона вже починає зачіпати економічні інтереси КНР. І Путіну потрібна була дуже серйозна «відмазка» аби цю вимогу не виконати. Цілком зрозуміло, що з такого роду ситуації ВВХ із внутріросійських уже причин мав виходити тільки підвищуючи градус протистоянні й демонструючи своїм поцреотам страшні кари для українців.
Версія моя, безумовно, цілком спекулятивна. Але вона єдина (з того, що мені відомо) не містить наразі серйозних внутрішніх суперечностей
