Соціологічні опитування у Німеччині зафіксували приголомшливу політичну реальність. Ультраправа партія євроскептиків «Альтернатива для Німеччини» лише на кілька пунктів відстає у цих опитуваннях від провідної «народної партії» країни – Християнсько-демократичного союзу та випереджає всі партії правлячої коаліції – соціал-демократів, вільних демократів та «зелених».
Щоб створити уряд без «Альтернативи», лідера якої Тіно Хрупаллу нещодавно можна було побачити на дипломатичному прийомі у посольстві Росії в Берліні, доведеться об’єднувати зусилля практично всім фракціям Бундестагу.
Але навіть і без соціологічних опитувань «Альтернатива для Німеччини» останніми тижнями зробила вражаючий «прорив греблі» у місцевих органах влади. Один із її активістів Роберт Зессельман став керівником місцевої адміністрації у тюрингському окрузі Зоннеберг – і це при тому, що його суперника підтримували практично всі інші політичні партії Німеччини. Інший представник «Альтернативи» Ханнес Лот стане мером невеликого міста Рагун-Єсніц у федеральній землі Саксонія-Анхальт.
Спостерігачі вважають, що це лише початок. Німеччина приєднується до європейських країн, де ультраправі сили стають частиною місцевої або навіть національної влади.
Багато ультраправих симпатизують Путіну
Коли у 1999 році тодішній федеральний канцлер Австрії та лідер місцевих консерваторів Вольфганг Шюссель створив коаліцію з ультраправими з Австрійської партії свободи, це могло здатися справжньою сенсацією і призвело навіть до європейської ізоляції одіозних міністрів.
З’являлася навіть інформація про фінансові відносини цілої низки представників радикальних правих і лівих організацій Європи з Москвою
Наразі лідер Австрійської партії свободи Герберт Кікль претендує на посаду нового канцлера й бореться із діями уряду щодо європейської солідарності й заходів по посиленню безпеки Австрії, а в інших країнах Європи ультраправі перетворюються на важливих учасників формування урядів та визначення майбутнього своїх країн.
Спостерігачі навіть говорять про «ультраправий марш» від Мадрида до Братислави. При цьому ні для кого не секрет, що багато ультраправих активістів з особливою симпатією ставляться до російського президента Володимира Путіна, з’являлася навіть інформація про фінансові відносини цілої низки представників радикальних правих і лівих організацій Європи з Москвою.
Путін хоче «пересидіти» супротивників
Чому це має особливе значення для війни Росії проти України? А тому, що Путін, як і в недавньому минулому, хоче «пересидіти» тих західних лідерів, хто опинився у таборі його непримиренних супротивників.
Путіна не турбують результати майбутніх президентських виборів у самій Росії. Він точно знає, що отримає саме той результат, який заздалегідь узгодять в адміністрації президента Росії. Натомість результати виборів у Сполучених Штатах та країнах Європейського союзу цікавлять Путіна більше, ніж свої власні. Він розраховує, що нові керівники країн Європи будуть закликати до зменшення допомоги Україні та до відновлення економічних зв’язків із Росією.
Коли Росія говорить про готовність вийти із «зернової угоди», її керівництво має на увазі можливість голоду на «глобальному півдні»
Війна стала для країн Заходу непростим економічним випробуванням. Економічні проблеми завжди призводять до зростання авторитету тих, хто пропонує прості відповіді на складні питання та вимагає «зосередитись на власних інтересах».
Коли Росія говорить про готовність вийти із «зернової угоди», її керівництво має на увазі можливість голоду на «глобальному півдні», а отже – і великої міграційної кризи. А міграційна криза – найкращий друг ультраправих політичних сил.
Саме тому Володимир Путін є зацікавленим у тому, щоб війна тривала довго. Тим більше, що перші політичні результати цієї війни у Європі він уже може спостерігати.
