Минулого тижня ряд українських медіа повідомили з посиланням на The Economist, що уряд Великої Британії замовив у компанії Thales понад 5 тисяч протитанкових керованих ракет для України.
Виробництво профінансують за кредитні кошти (віддаватиме колись Україна). У нас тут же кинулися порівнювати ці “протитанкові ракети” зі “Стугною” і взагалі рефлексувати, навіщо вони потрібні, тим більше, в кредит.
Незрозуміло, хто перший написав слово “протитанковий”, але в постінформаційну епоху це дізнатися не важко. Прикро, звісно, працювати десять років у медіа в країні, яка воює, та робити такі дивні помилки.
Колись вірогідним противником для цього зброї стали б легкі катерні сили іранського Корпусу вартових ісламської революції.
На сьогодні це просто багатоцільова платформа — варіативний недорогий засіб доставки, у просвіті тактичного поля бою між малою зенітною артилерією та дорожчими зенітними чи малими протикорабельними ракетами.
Чи є це постачання якоюсь зрадою? Безперечно ні. Ми розстріляли більшу частину запасів “Джавелінів”, п'ятирічні запаси “Стингерів”, отримували “Перуни” з Польщі та тисячі “Стріл” зі зберігання Східної та Центральної Європи, тисячі та тисячі штук розходу.
Для того, щоб подолати нестачу “Стінгерів” США розконсервували лінії часів Холодної війни, запросили на роботу ветеранів з пенсії та перезаряджали сотні ракет, в який збіг термін зберігання.
Жодна країна світу на сьогодні не може штампувати такі засоби у тих кількостях, як того бажає.
Тому і кредитна лінія, і часткова локалізація, і те, що лінія знаходиться в Ірландії, і не може бути ціллю “Шахедів” та “Іскандерів” — нас має влаштовувати більш ніж.
Це добре, як на це не поглянь. У нас стоїть на озброєнні Starstreak — кілька сотень ракет уже відвантажені.
LMM (Martlet) і HVM (Starstreak) стріляють з одних пускових та взаємозамінні. Через модульність тактичне ППО раптово може перетворитися на паліативний загоризонтний ПТРК, але це не робить, звичайно, ракети протитанковими — САУ, артилерія, що буксирується, бронемашини — це їхній максимум.
Так, боєголовка фрагментується, вражаючи і піхоту, і катери, і дрони, але не танки. Такі от справи.Лінію в Белфасті розширять, наберуть новий персонал, майже 900 людей матиме робочі місця — британців це теж цілком влаштовує.
А те, що кошти кредитні, — це нормально. Британці самі розрахувалися за свій ленд-ліз на початку 90-х. Безглуздо було б просити у них безлімітної передачі технологій та тисяч ракет за розповіді, що ми й захищаємо на островах.
І нам би замість пошуку зради в кредитному плечі краще б частіше цікавитися у влади — як там реформа ПТУ, що там як у нас із використанням у промисловій мобілізації хлопців віком 18-25 років, якщо ми хочемо зберегти покоління, як освоєні технології часів Першої світової, де мільйони мін і легких снарядів?
Те, що ми не можемо зробити десятки тисяч сучасних ракет, не означає, що ми повинні зосередитись тільки на китайських конструкторах дронів.
