Слухаю наших журналістів, які здебільшого перейшли в Ютуб (бо ж монетизація), і всю ту какофонію, яка будується на темі майбутнього контрнаступу українців.
Тут і припущення, і здогадки, і цитати будь-кого - контент, зліплений з балачок, аби було більше переглядів.
Так ось, думка, яку вони "мусолять": наші союзники зараз дивляться, чи варто нам допомагати у майбутньому, залежно від якості контрнаступу. Що спроба буде лише одна і вирішальна. Тут і Марі ле Пен з цитатами, що якщо Україна виграє - то почнеться Третя Світова...
Я думаю, що коли була Друга Світова, то адекватний світ не дуже вагався, на чию сторону стати (хоча з радянським союзом вони й помилилися, але ж і вибору іншого не було, з двох монстрів обирали меншого). Бо тоді перемога Німеччини означала невідворотність захвату нових і нових територій.
Як сьогодні зупинка допомоги Україні означає невідворотність захвату Росією нових і нових земель. Це така шваль, яка піде далі, але вже кидаючи наперед поневолені окупацією народи - українців та білорусів. Я в цьому не маю сумніву. Бо з нами воюють зокрема люди, які в Криму та на Донбасі обміняли український паспорт на російський.
Зупинка допомоги Україні - це саме невідворотність подальшої війни. Нехай з паузою, відкладена у часі, але так буде. Залишки російської армії в Криму - це постійна напруга і загроза. Це не буде миром для України. А російські війська на кордонах Євросоюзу - це питання часу, якщо хтось дає нам лише один цей шанс на контрнаступ.
Ні, в цій війні потрібно навчитися жити, без втоми та розчарувань. Жити до остаточної перемоги. Усім навчитися.
