Сьогодні комісія всеж визначила переможця на посаду голови САП. "Конкурс тривав майже два роки" – ось такі заголовки сьогодні в ЗМІ.
Нарешті в Україні з’явиться голова САП. А там, можливо з’явиться і новий очільник НАБУ. Хоча у цьому маю величезні сумніви. Але я хочу сказати
Останні 8 років я спостерігав за всім, що відбулося в силових відомствах - МВС, СБУ, САП і тому подібне. Я бачив, як само вони працюють, і що там відбувається. Так наочно я не бачив всього, але спостеригав за тим, що ставало публічним та про що мені особисто ставало відомо. Працюючи в комітеті ВР по протидії коррупції я особисто бачив намагання взяти під контроль роботу НАБУ, коли влада виборювала для себе, через законопроект право призначати/звільняти керівника цього органу. Це була баталія в Комітеті яка тривала, якщо не помиляюсь більше року. Комітет був паралізований, голову комітету (Єгора Соболєва) було відсторонено від головування. Саме тоді я зрозумів, що будь-яка влада в Україні завжди буде намагатися контролювати всі силові органи, щоб забезпечити свою недоторканність.
І от знову тіж самі граблі. Майже два роки не призначали Голову САП! Як таке може бути? Так відбувається, коли боїшся, що незалежний орган може почати боротися з корупцією у владі і тебе або твоє оточення зачепить. Тож влада знов намагалася контролювати всі силові органи, щоб забезпечити свою недоторканність. Нічого нового, хоча нові обличчя.
Я не хочу ідеалізувати людей і саме тому я майже не сподіваюсь на швидкі зміни з боку САП, НАБУ, інших силовиків. В першу чергу тому, що там працюють такі ж люди, як ми. Вони із своїми фобіями, вадами та слабкостями. Вони продукт нашого середовища. Лише одиниці там налаштованні на справжні зміни. Але якщо не намагатися змінити життя на краще і не боротися з корупцією, то покращення не буде.
Тож ми маємо дати САП, НАБУ і НАЗК такі інструменти незалежності від політиків з одного боку, і справжній громадський контроль з іншого боку, які б дозволили реформуватись і розвиватись цим відомствам, принаймні не відстаючи від загального розвитку українського суспільства. Маємо створити умови, щоб в систему потрапляли люди, які все ж таки про майбутнє, а не є тягарем у минуле. І якщо в законі є положення про щорічний незалежний аудит НАБУ, а він не робиться всі ці роки, то ми розуміємо, що там щось нечисто та щось хочуть приховати. Контроль повинний бути, але він не повинен стати ошійником. Потрібен баланс.
Якщо влада в особі президента, і не тільки, цього не розуміють, значить вони також відстають від нашого суспільства. А навіщо тоді нам лузери? Очікую від Зеленського змін і реформ не тому, що цього вимагають партнери зі США чи Великобританії, а тому, що він повинен працювати заради нашого суспільства. Так само, як заради існування нашої Держави сьогодні віддають свої життя сини та доньки України!
Життя вже ніколи не буде таким, як було до війни, думаю, це очевидно вже для всіх. І від нас залежить, зміниться воно на краще, чи ні. Від кожного з нас - від солдата та студента до депутата та президента.
