Віце-президент Єврокомісії Марош Шефчович повідомив, що вже у четвер представники Європейського Союзу, України та Росії знову зустрінуться, щоб обговорити питання транзиту українською газотранспортною системою.
Новий раунд переговорів - ще одне нагадування про те, що перемовини у двосторонньому форматі не призвели до будь-яких відчутних результатів. І це незважаючи на той факт, що консультації щодо транзиту газу відбувалися не тільки на рівні представників компаній "Нафтогаз України"і "Газпром", не тільки на рівні міністрів енергетики, а й на рівні президентів. Під час "нормандського саміту" у Парижі Володимир Зеленський і Володимир Путін присвятили майже годину двостороннім енергетичним переговорам. Але до взаєморозуміння так і не дійшло. І це при тому, що, на думку багатьох спостерігачів, саме досягнення домовленості щодо газу було головним завданням Володимира Путіна в Парижі.
Однак цілі сторін виявилися занадто різними, щоб можна було говорити про взаєморозуміння. Володимиру Путіну необхідний короткостроковий транзит, згода України з довгостроковими поставками російського газу і відмова нашої країни від позовів до міжнародного арбітражу. Володимир Зеленський був зацікавлений у досягненні довгострокової домовленості щодо транзиту - і не ціною відмови від арбітражу. Про що тут взагалі можна домовитися?
Московське видання "Коммерсант" сьогодні пророкує, що нова угода буде короткостроковою і дорогою для "Газпрому". Очевидно, що саме в цьому може бути зацікавлена російська сторона - не в угоді, а в відстрочці угоди на кілька місяців або на рік. І так, за відстрочку вона може бути готовою дорого заплатити - щоб потім, після закінчення будівництва "Північного потоку-2", спробувати диктувати Україні нові умови.
Однак в разі, якщо стратегічної угоди не буде, програють і Україна, яка залишиться без свого транзитного потенціалу, і Росія, яка змушена буде значно зменшити поставки свого газу до Європи - тому що потужності нових трубопроводів і європейські обмеження на обсяги поставок по ним просто не дадуть "Газпрому" можливості здійснювати поставки навіть в нинішніх обсягах.
Питання в тому, чи готові в Москві заплатити прибутками "Газпрому" за можливість політичного тиску на Київ.
