Він чіткий, летить по заданій траекторії, а за ним біла смужка. Страшна краса, яка малює візерунки в нашому блакитному небі.
Краса, тому що працюють наші. Б'ють по розвідувальному БПЛА. Це бачить все місто, принаймні його половина, яка зараз на вулиці. Я не можу відвести погляд, і всі навкруги мене задирають голови й споглядають шлях, який прокладає ракета.
В основному лякаються старші люди. Одразу телефонує мама, яка взагалі закордоном, бо їй зателефонувала наша сусідка й налякала.
- Що там у вас сталося???!!!! Що там таке?! Приліт! По вам?!!!
Батько панікує теж. Звук вибуху від ракети дуже суттєвий. А молодь навкруги мене спокійно обговорює, що це наші. Он же ж зрозуміло, що з землі стартонула. Але знімати не можна, - переговорюються. Сміються та йдуть далі. Дівчата підлітки - красуні. З довжелезним волоссям, через одну як фотомоделі. В однакових джинсах - мода у них така. Хлопці "косять" під всезнаючих. Забавні такі, діти війни...
А взагалі тут натовпи кинулись за пасхами (чи пасками, я не вірянка, плутаюся в "показах"). Здається, що все місто зараз більше переймається релігійними святами, аніж вибухами, які супроводжують наше життя тепер. Ну, пролетіло, шукаймо, де припаркуватися, бо нема де.
Хоча сьогодні вже загинули люди...
Якийсь сюр.
