Хіба ми не пояснювали роками, що провина за війну повністю на фашистській імперіалістичній Росії й не має нічого спільного ані з Майданом, ані з утисками російськомовних, ані з «вигодою» Порошенка?
Хіба ми не попереджали, що будь-які спроби домовитися з Путіним приречені й лише провокують його на розширення агресії?
Хіба ми не демонстрували, що опора на українську армію, українську ідентичність (мову) й українську помісну церкву є безальтернативним шляхом збереження української держави?
Хіба не волали всі роки, що хронічно провалені Держоборонзамовлення, поставлені на паузу розробки найважливіших видів озброєння й заморожена реформа армії призведуть до трагічних наслідків?
Хіба не вимагали з літа 2021 почати готуватися до рашистського вторгнення - незалежно, вірить у нього художній колектив на Банковій чи ні?
Хіба не пророчили біду внаслідок обрання на Верховного головнокомандувача серійного ухилянта й відвертого русофіла?
Хіба не доводили (з фактами в руках), що саме він є кандидатом Кремля й це закінчиться катастрофою? Наші опоненти це оспорювали й навіть висміювали.
Сьогодні, коли все (до дрібниць) справдилося, коли ми втратили десятки тисяч наших людей і величезні території, ви почули від нього самого чи тих, хто його обрав, хоч слово каяття? Хтось знайшов сміливість визнати свої помилки? Хтось мав достанньо честі за них перепросити? Або мінімум розуму їх проаналізувати? Ви ж прекрасно знаєте, що ні.
Тоді, на якого ж х@я ви серйозно аналізуєте його промову, тішитеся патріотичними словесами в ній й намагаєтеся екстраполювати їх на наше майбутнє? Справжніх почуттів там рівно стільки, скільки потрібно для гарного вживання в образ.
Вірити ж не можна жодному його слову
