Шановні, мі-мі-мі-шечки з приводу "волелюбних вірменів які скинули злочинну владу" - це не до мене. По-перше, мене мало цікавлять інтереси будь-якої іншої держави крім України. По-друге, я надто гарно знаю як швидко стає "злочинною" влада, яка приходить на хвилі революції.
Революція - це завжди завищені очікування і завжди - сили, яким свого шматка влади не вистачило. Так було у нас. У Вірменії, гадаєте, буде якось інакше?
Який головний виклик стоїть зараз перед Вірменією? Відповідь - перегризтися за владу вже зараз. Крайні новини - лідер їхнього протесту Пашинян ніяк не домовиться з тво голови уряду Карапетяном. Кожен висуває свої умови і не йде на компроміс. Нічого не нагадує?
За цих умов висока вирогідність того, що владою стане та сила, яка пообіцяє більше. І ні фіга не виконає. Бо не можливо народити дитину за місяць, зібравши разом 9 вагітних жінок. Добробут країни руйнується швидко, розбудовується він роками.
На хвилі розчарувань можлива спроба реваншу сил щойно відсунутих від влади і їхніх прибічників. Не забуваймо, в Гюмрі - російська військова база, яка в будь-якому разі лишається фактором політики і плацдармом Москви.
Небезпека реваншу ризикує штовхнути нинішніх революціонерів до ескалації конфлікту з Азербайджаном по Нагірному Карабаху. Благо Пашинян - автор багатьох полум'яних промов і статей з критикою вірменського уряду щодо карабахського питання. А значить - на Кавказі знову запалає. Кремль - аплодуватиме стоячи.
А це вже псує життя нам. Бо знову ламає конструкцію ГУАМ яку наше керівництво заходилося відновлювати і яка була покликана сформувати на Кавказі блок наших союзників. Проти Москви, звісно.
Що треба аби всього цього не сталося? Тверда політика Заходу і нечуваний такт сусідів Вірменії - в першу чергу Азербайджану.
Все дуже непросто. Мі-мі-мі-шечки про "волелюбний народ" це, звісно, гарно. Та якось часто ці мі-мі-мі-шечки перетворювалися на збурений лемент "нас обдурили" і до самих несподіваних поворотів.
Не розчаруйтеся.
