Таємні аудиторські перевірки виявили, що система військових закупівель пронизана випадками неефективного управління. Лише у 2024 році Україна втратила 1,2 мільярда доларів через шахрайство та розтрати.
У 2024 році, коли російські солдати атакували окопи на сході України, українські артилеристи відкрили вогонь. Але снаряди замість того, щоб вибухати поблизу військ, які наступали, або вилітали зі стволів, або падали з тихим глухим стуком, здіймаючи хмари пилу.
Як з’ясувалося, український збройовий завод постачав військовим тисячі бракованих мінометних снарядів. Його керівника Леоніда Шимана заарештували та звинуватили в одному з найгучніших випадків шахрайства під час війни.
Але навіть після того, як чиновники виявили, що надходить несправна зброя, як свідчать урядові перевірки, отримані NYT, Агентство оборонних закупівель України продовжувало укладати нові контракти із заводом Шимана.
Цей випадок відображає стійку тенденцію, характерну для війни в Україні.
Згідно з урядовими аудиторськими звітами та судовими документами, отриманими виданням, 7 із 10 найбільших військових підрядників України отримували нові замовлення, попри відкриті кримінальні розслідування за фактами шахрайства, невиконання раніше укладених угод або арешти керівників за корупцію.
Наприклад, Шиман перебував під слідством численних антикорупційних органів, зокрема за звинуваченнями у розтраті та шахрайстві, коли виграв свій перший контракт на постачання мінометів. Уряд уклав угоду на 280 мільйонів доларів, коли він перебував під заставою за обвинуваченнями в корупції.
Конфіденційні перевірки, проведені Державною аудиторською службою та внутрішнім аудиторським підрозділом Міноборони, виявили систему військових закупівель, уражену неефективним управлінням.
Як показують документи, тривожні сигнали залишаються без уваги, а за завищення цін або невиконання зобов’язань рідко настають якісь наслідки.
Компанії отримували контракти, не довівши своєї спроможності поставити зброю або не маючи ліцензій на її постачання.
Аудитори виявили 18 компаній, які уклали угоди, попри невиконання попередніх домовленостей. Шість із цих компаній не виконали жодного контракту.
Внутрішні урядові перевірки показали, що лише у 2024 році Україна втратила близько 1,2 мільярда доларів через шахрайство, розтрати та неефективне управління.
Ці втрати, про які раніше не повідомлялося публічно, накопичувалися навіть попри те, що Володимир Зеленський звертався до союзників із проханням про надання додаткової зброї та фінансової допомоги.
«Армія не отримує того, що їй потрібно, а бюджет скорочується через невиконані поставки та переплати», — заявив в інтерв’ю Тамерлан Вахабов, колишній радник Агентства оборонних закупівель України. «У результаті у нас немає грошей на замовлення більшої кількості зброї. І у нас немає необхідної кількості боєприпасів. І це повторювана ситуація».
Близько 126 мільйонів доларів було втрачено через ігнорування дешевших пропозицій та переплату за зброю.
Контракти укладалися без законних підстав, заявили аудитори. В одному з випадків компанії досі ведуть судову тяганину щодо того, що сталося щонайменше зі 100 мільйонами доларів передоплати за зірваною угодою.
Отримані виданням аудиторські звіти охоплюють 2024 та 2025 роки.
Незрозуміло, яких заходів, якщо такі взагалі були, вжило Агентство оборонних закупівель у відповідь на ці звіти. Оскільки вони засекречені, їх ніколи не піддавали публічному контролю. Директор Агентства оборонних закупівель Арсен Жумаділов відмовився від коментарів. У понеділок він подав у відставку та залишив свою посаду.
Колишній міністр оборони Михайло Федоров каже, що намагався реформувати цю систему та заявив, що оборонні підрядники змусили його піти у відставку саме через це. «Корупція процвітає», — сказав Федоров після звільнення, але не навів жодної схеми та не назвав жодного прізвища.
«В Україні вкрадуть усе, що не прибите цвяхами», — каже Джеймс Вассерстром, американський експерт із боротьби з корупцією, який намагався привернути увагу до шахрайства в оборонній промисловості. (І от ця констатація - страшний діагноз Україні під керівництвом Зеленського і ОПГ "Династія".)
У 2024 році Агентство оборонних закупівель оголосило тендер на придбання реактивної артилерії на сотні мільйонів доларів.
Відгукнулися три компанії. Одна заявила, що може постачати ракети за ціною, еквівалентною приблизно 4200 доларам за одиницю. Інша запросила 4600 доларів. Третя назвала ціну 5100 доларів.
Усі ракети були однаковими — виготовлені на одному й тому самому заводі тією самою компанією в Туреччині. Єдина відмінність полягала в ціні.
Турецький виробник Arca Defense запропонував найнижчу ціну, що вказувало на можливість прямого продажу із заводу. Однак аудитори виявили, що контракт дістався тому, хто запропонував найвищу ціну, — дочірній компанії Czechoslovak Group, великого чеського холдингу. Купували не у виробника по нижній ціні, а у посередника по максимальній.
Замість прямої закупівлі уряд вирішив заплатити чеській компанії за посередництво. Аудитори не знайшли «жодних підстав для ухвалення цього рішення». Попередні перевірки попереджали про неприпустимість закупівель через посередників. Уряд не дослухався до цієї поради.
Згідно з аналізом конкуруючих заявок, це рішення збільшило витрати України на ракети приблизно на 130 мільйонів доларів.
Контракт на постачання ракет був одним із багатьох українських проєктів, які допомогли перетворити Czechoslovak Group на світового гравця в оборонній промисловості. Компанія вийшла на біржу, перетворивши 33-річного мажоритарного власника Міхала Стрнада на найбагатшого виробника озброєнь у списку мільярдерів Forbes.
У 2024 році понад 40% її виручки надійшло від продажів, пов’язаних з Україною.
Попри занепокоєння аудиторів, Україна розглядала можливість повторного укладення контракту з Czechoslovak Group — цього разу для заміни арсеналу автоматів Калашникова на чеську модель, сумісну з калібром НАТО.
В іншому випадку, як свідчать документи, Україна, попри тривожні сигнали, продовжила складну угоду із закупівлі озброєнь, у результаті чого вона зірвалася.
У 2024 році Агентство оборонних закупівель хотіло придбати ракети радянського зразка у сербського виробника. Через проросійську політику Сербії Україні довелося використовувати ланцюжок посередників для отримання ракет.
Уряд уклав контракт з українською державною компанією з постачання озброєння «Спецтехноекспорт». За словами аудиторів, у компанії була історія невиконання контрактів. А її керівників підозрювали у розкраданні та відмиванні грошей.
Аудитори також зазначили, що у «Спецтехноекспорту» не було сербської експортної ліцензії на ракети.
Аудитори заявили, що надання преференцій не мало законних підстав і було здійснене попри історію порушень з боку компанії.
«Спецтехноекспорт» уклав субпідрядний договір з американською збройовою компанією Regulus Global.
Цей контракт був одним із кількох, укладених між Regulus Global та «Спецтехноекспортом», на загальну суму 1,7 мільярда доларів.
Угода щодо постачання ракет почала розвалюватися.
Тодішній міністр оборони Рустем Умєров хотів виключити посередників з українського бізнесу з виробництва військового озброєння. Він попросив компанію Regulus безпосередньо взаємодіяти з державним закупівельним агентством, фактично виключивши «Спецтехноекспорт» із процесу.
Угода зірвалася, і на початок 2025 року «Спецтехноекспорт» став найбільшим боржником перед агентством із закупівлі озброєнь, маючи більше невиконаних контрактів, ніж будь-який інший постачальник, як з’ясували аудитори.
Подібна ситуація не могла статися без сприяння вищого керівництва України. І це добре розуміють наші партнери, як розуміють вони і те, що країною керують не державники, а корупціонери. А на Україну їм плювати. І це теж зрозуміло.
