Більшість європейців переконані, що росія становить загрозу для Старого Світу і продовжує підтримувати Україну. Однак у той час, коли купівельна спроможність домогосподарств знижується через інфляцію, вартість військової допомоги Києву все частіше стає предметом критики, зокрема, з боку ультраправих партій та представників радикального лівого крила, пише Le Monde.
На думку експертів з російсько-українського конфлікту, практично не викликає сумнівів, що невдоволення протестуючої французької молоді, яка стала символом покоління, що постраждав від геополітичних подій, є частиною зростаючого європейського явища, описуваного як «втома від війни» — конкретно, від війни в Україні.
Це відбувається тоді, коли Євросоюз, який уже пообіцяв Києву 90 млрд. євро до кінця 2027 року, може виділити ще 47 мільярдів.
«Ми вступаємо в типову дискусію “масло чи гармати”… На початку війни, 2022 році, Україна мала дуже сильну підтримку. Перші тріщини з’явилися ближче до кінця наступного року», – зазначає доцент кафедри міжнародних відносин Единбурзького університету Бенджамін Мартілл.
На той час виникла напруга, пов’язана з цінами на енергоносії, оскільки путін перетворив російський газ, який постачається європейцям, на зброю. На полі бою Україна зазнавала стратегічних втрат. «Тоді люди почали думати: “Добре, я підтримую Україну, але гроші, які ми посилаємо, схоже, йдуть у чорну діру, бо немає реальних перспектив перемоги”», — продовжує Мартілл.
По всьому Старому Світу солідарність та співчуття до Києва залишаються незмінними: навесні 76% європейців вважали, що ЄС має продовжувати підтримувати Україну, як свідчать дані опитування «Євробарометр-105», проведеного з 12 березня до 5 квітня.
Однак у Франції, як і в Німеччині, Іспанії чи Італії, громадяни, згідно з дослідженням YouGov у лютому, віддали б перевагу не продовженню війни, а укладанню мирної угоди, навіть якби це призвело до захоплення Москвою українських територій.
Після майже п’яти років бойових дій над Європою витає страх перед нескінченною війною. У той час, як купівельна спроможність домогосподарств знижується через інфляцію, витрати на підтримку України ретельно аналізуються.
«Громадська думка перебуває під сильним впливом пацифістських настроїв, які опираються ідеї про те, що військова підтримка може покращити ситуацію, і переважає думка, що компроміс, навіть незбалансований, був би кращим», — зазначає Лоренцо Прегліаско з інституту соціологічних досліджень YouTrend у Турі.
«Європейці, як і раніше, здебільшого переконані, що росія становить загрозу. Парадокс полягає в тому, що більшість може, як і раніше, підтримувати принцип опору України, одночасно виступаючи проти деяких заходів, необхідних для його забезпечення. Ця уявна суперечність частково пояснює нинішню політичну напруженість», — зазначає експерт по Європі, росії та Євразії в аналітичному центрі Chatham House Грегуар Роос.
І в Парижі, і в Берліні влада намагається переконати населення, посилаючись на російську загрозу. путін, який ніколи не приховував глибокої зневаги до Європи, яку вважає землею занепаду, може поширити свій наступ за межі України, як стверджують більшість аналітиків.
«Ми продовжуватимемо надавати допомогу доти, доки ця війна не закінчиться. І я звертаюся з цим посланням також до мешканців нашої країни, до німецького народу», — наголосив канцлер Фрідріх Мерц під час зустрічі з Володимиром Зеленським у Берліні 3 листопада.
У Франції Еммануель Макрон регулярно засуджує «дух поразки» і «боягузтво» тих європейських лідерів, хто, на його думку, схильний припинити надавати допомогу Києву. «Допомога Україні – це не просто наше бажання. Це у наших інтересах і стосується нашої безпеки. (…) Капітуляція – це слабкість; слабкість — це небезпека», — знову наголосив французький президент 16 жовтня за підсумками засідання Європейської ради у Брюсселі.
Ряд європейських країн, в силу свого географічного положення чи історичних особливостей, видаються несприйнятливими до цих внутрішніх розбіжностей.
У Фінляндії, що межує з росією, як і у Швеції, Данії чи Норвегії, питання допомоги Україні не викликає суперечок. У країнах Балтії, де спогади про радянську епоху, як і раніше, викликають хворобливі почуття, питання про надання допомоги Україні також є предметом консенсусу серед правлячих партій.
У Великій Британії підтримка України практично одностайна.
Політичні сили, які виступають проти допомоги Україні, найчастіше з-поміж вкрай правих чи радикальних лівих, знаходять більшу відповідь у тих державах, де громадська думка вагається, а чинні лідери ослаблені або добігають кінця свого терміну повноважень.
Тимчасова втома щодо України чи початок політичного розриву? «На даному етапі йдеться скоріше про ослаблення європейської підтримки воєнних витрат, ніж про спільну відмову європейської громадськості від України», — вважає Грегуар Роос із Chatham House.
Перемога демократів на проміжних виборах та послаблення позиції Дональда Трампа, який дедалі відкрито демонструє свою орієнтацію на Кремль, може сприяти відновленню довіри до здатності Заходу підтримувати Україну. «Однак ця підтримка може послабитись за відсутності переконливої дипломатичної перспективи», — попереджає Роос, тоді як Москва із задоволенням слухає критику допомоги Україні та намагається посилити її в соцмережах.
«Проросійські пропагандисти зокрема використовують тему корупції, зображуючи Україну як клептократію, в якій західна допомога нібито поглинається. Це виявляється дуже ефективним серед певних верств населення», – зазначає науковий співробітник Інституту міжнародних досліджень у Барселоні Адам Холеш.
