Так, найбільш активною зоною ведення бойових дій зараз залишається Східна операційна зона. Це єдиний оперативний напрямок, де противник намагається поки що вести активні наступальні дії значного масштабу...
На інших напрямках та в операційних зонах війська противника, або вже в обороні, або "повільно" до неї переходять, все ж-таки намагаючись контр-атакувати або наполегливо готуюця до чергової "вспышки" своєї наступальної активності...
Отже, головними напрямками ворожого наступу в Східній операційній зоні на сьогоднішній момент є... Сіверськ - Слов'янськ, Бахмут - Краматорськ та західні, північно-західні околиці Донецька - Покровськ...
Тож, спочатку розберемось що воно таке, що так борзо і вперто продовжує таранити українську оборону на Сході, намагаючись за будь-яку ціну просунутись якомога західніше умовної лінії Сіверськ - Бахмут - Мар'янка... навіть після того, як війська російського Східного ВО масовано знялись звідси та поїхали "в отпуск, на юга"...
Все це, у російських штабах називається "оперативная группировка войск Восток" (загальна протяжність зони відповідальності по лінії фронту - приблизно 245-250 км). На сьогоднішній день, після убуття з її складу військ Східного ВО, вона нараховує приблизно 17-18 БТГр зі складу 41-ї ЗВА Центрального ВО зс рф, 8-ї ЗВА Південого ВО та 1-ї гв.ТА Західного ВО + головні сили так званих 1-го та 2-го АК "народної полюції днр\лнр", а також до 4-х БТГр різноманітних російських чвк (вагнер, ліга, редут і т.д.).
Загальне керівництво бойовими діями на цих напрямках забезпечує штаб та органи управління 8-ї ЗВА Південого ВО (приблизне місце розташування КП - район Петрівка - Роздольне - Староласпа - Біла Кам'янка).
Усе МТЗ цього угрупування військ здійснюється централізовано через систему пунктів постачання та обслуговування, як дивізійного, так й бригадно-батальоного рівня, розгорнутої силами 105-ї та 106-ї обр МТЗ Центрального ВО (ТПУ - південна та східна околиці Луганська).
Треба зразу сказати, що це угрупування, на сьогоднішній день, являє собою справжню "солянку" різноманітних (за рівнем боєздатності та чисельністю) тактичних "юнітів" такої ж різної етімології - від наловлених "бомбаських мобіків" зі складу "мобілізаційного резерву 1-го та 2-го АК" до схибнутих на вбивствах та катуваннях "їдейних" професійних найманців з російських чвк ( а посередині десь - кадрові російські війська). Таке собі, патентоване та легалізоване стадо "блатных и нищих"...
Звісно, що для того, аби керувати цією шоблою, та й ще так, щоб воно діяло ціляспрямовано, узгоджено та бодай якось ефективно... треба мати відповідну систему бойового управління, а також керівників різного рівня із майже залізними нервами та відповідним хистом...
Тому, сама система бойового управління, вибудована росіянами на цих напрямках, повністю відповідає "характерним ознакам" цього угрупування...
На Сіверсько-Слов'янському напрямку, вздовж Сіверського Донця та прилеглих територій наступає тактичне угрупування під "загальним керівництвом" штабу 150-ї "експерементальної" мсд 8-ї ЗВА (р-н с. Гірське), на Бахмутсько- Краматорському напрямку - угрупування, яким рулить "штаб 2-го АК" (р-н с. Лопаскине, є відомості про його переміщення ближче, у бік лінії фронту), а від Донецька на Покровськ - рвуться основні сили "1-го АК..."(польовий КП розгорнутий на східній окраїні Макіївки, по дорозі на Колосникове) Усе ясно, зрозуміло та аргументовано... Які війська - такі й штаби, що ними керують...
У справедливості цієї думки можливо пересвідчитись ще у більшій мірі, якщо більш уважно придивитися до того... що саме наступає по вказаних напрямках і як воно це робить...
В напрямку на Сіверськ наступає, мабуть, єдине у складі цього стада більш-меньш російське тактичне угрупування, основу якого складають до 5-и БТГр-и та ТГр-и зі складу 55-ї мсбр 41-ї ЗВА ЦВО, 24-ї обр СпП ЦВО, а також до 1-2 танкових БТГр зі складу 68-го тп (150-ї мсд 8-ї ЗВА) та 80-го тп (90-х тд ЦВО). Посилює все це угрупування - до 3-х батальонів зі складу 2-ї, 4-ї мсбр 2-го АК та 7-ї мсбр 1-го АК. Крім того, до переіодичної участі у спробах прорватися "на Сіверськ" російське командування залучає 114-й "батальон Територіальної оборони 2-го АК" та принаймні 1 БТГр російської чвк "вагнер".
На найбільш важливому, Бахмутсько - Краматорському напрямку діє тактичне угрупування, яке у равній мірі складається, як власне з російських кадрових підрозділів, так й з їхніх дресованих АбізЯноК з Луганди... А саме - до 4-х БТгр 31-ї одшбр та 102-го мсп (так, той самої 150-ї мсд 8-ї ЗВА), до 1-2-х танкових БТГр зі складу 68-го тп 47-ї тд 1-ї гв. ТА ЗВО. Все це достатньо суттєво розбавлено 3-4-а БТГр зі складу 4-ї мсбр та 6-го "казачьего" мсп 2-го АК з Луганди + 4 "стрілецьких батальона" лугандійских "мобіків.
Слід також підкреслити, що окрім штатних арт-ТГр цих частин та з'єднань, на цьому ж та сусідньому напрямку розгорнуті та активно діють ще принаймні 2-3 арт-ТГр зі складу 147-го сап 2-ї гв. Таманської мсд 1-ї гв. ТА ЗВО.
Окрім того, тактична группа "Семігір'я" - до 3-х БТГр зі складу 5-ї мсбр, 2-й отбн "Дизель" 1-го АК та принаймні 2-х БТГр чвк "вагнер" (ліга), що рветься на Кодему...
У резерві Бахмутсько - Краматорської групи військ противника, в районі Золотого - виведено "на відновлення" ще з часів боїв за Попасну та північніше її, до 2-х БТГр 61-ї обр МП
І нарешті, в районі західних та північно-західних околиць Донецька, прости господи, наступає "цвіт, краса та гордість" усього Домбабвійського війська - тактична группа "Донецк"...
На скільки я розумію, "домбабвійські воєнні" з так званого "1-го АК народної поЛЮції Домбабви" таки випросили собі у кремлівських вояк окремий напрямок та привелігійований "автономно-самостійний" статус такого собі "союзного війська". Тобто від Мар'їнки до Горловки, включаючи Пески та Авдіївку, діють виключно домбабвійські воєнИ... Хоча, звісно, їх так чи інакше "підстраховують", в районі Горловки БТГр-и - 336-ї обр МП, а в районі південіше Мар'їнки - до 2-ї БТГр 103-го мсп 150-ї мсд 8-ї ЗВА.
Тут зібралось справжне сепарське кодло... таке, знаєте, із "знаком якості Z" ... чи то на лобі, чи то на сраці. Патентовані підари (як кажуть хлопці на фронті)... у самому поганому сенсі цього терміну.
До 8- 9-и БТГр зі складу 1-ї, 100-ї "рИЦпубліканської гвардії", 15-ї "інтернаціональної" мсбр (насправді, 15-а омсбр - у розмірі десь на 1.5 БТГр), 9-го омсмп та 11-го "ім. Ходаковского" мсп, 1-го отбн "Сомалі", "іменний мотострілецький батальон спеціального призначення" (бля, що це...?) пам'яті незабутнього МоторИлИ" та ціла розсипь інших якихось "незрозумілих" формувань штибу "1539-го отдельного батальона специального назначения имени Архангела Михаила мобилизационного резерва 1-го АК нм днр"... ну або якогось утаємниченого "батальону" під назвою "185-я часть"... ну і т.д. Особливо мене радують такі формування, як "1117-й резервный батальон добровольцев", або "1919-й резервный танковый батальон им. Александра Невского". Це ж виходить, що в них десь під 2 тисячі батальонів... не?
Насправді, це тактичне угрупування військ противника одномоментно здатне задіяти на 2-3-х ділянках фронту (наприклад - Мар'їнка, Пески та Авдіївка) для проведення перманентних, постійних атак та штурмових дій, що найбільше до 6-и більш-меньш боєздатних батальонів , залишаючи у резерві "на заміну чи підсилення" ще до 2-3-х...
Єдина їх перевага, це - здатність сконцентрувати на цьому напрямку значну кількість ствольної та реактивної артилерії. На сьогоднішній день, наша група ІС зафіксувала, принамні, 7 арт-ТГр противника, які діють на ділянці від Красногорівки да Мар'їнки. Більше того, протягом останніх 2-х днів фіксується підтягування командуванням військ противника на Бахмутський та Покровський напрямок ще як мінімум 2-х арт-ТГр через Кадіївку - Первомайськ та через Іловайськ на Донецьк...
Тепер...
про ситуацію на вище вказаних напрямках протягом останніх 3-х діб
На Сіверсько - Слов'янському напрямку, після позавчорашніх та вчорашніх невдалих спроб провести "активну розвідку" у бік Серебрянки та просунутись східніше Верхньокам'янського, противник сьодні вів активну повітряну розвідку та здійснював вогневе ураження наших передових позицій та цілей у їхньому найближчому тактичному тилу.
На Бахмутсько - Краматорському напрямку, противник протягом останніх 3-х діб принаймні на трьох ділянках намагався наступати. Ним були атаковані позиції наших військ в напрямку на Бахмутське та Яковлівку, також в районі Пкоровського він намагався прорватися знову до східних окраїн Бахмуту, й південіше міста - ним були атаковані позиції наших військ по напрямку Вершина та Зайцево (треба розуміти, аби вийти на с. Опитне, південіше Бахмуту). У всіх троьх випадках, середнедобове просування військ противника становили - 0 км...
В свою чергу, "домбабвийска навала" на Донецько - Покровському напрямку принесла противнику деякі здобутки. Противник північніше Авдіївки зумів просунутись на 1 км 200 метрів у бік Красногорівки, "зачепившись" передовими підрозділами за східну околицю цього села, а в районі відвалів Авдіївського коксохіма його просування становило до 700-800 метрів (там в тих відвалах можна воювати до скончання віків, я там колись був й бачив ці циклопичні "гори" власними очима).
В районі Піски... й досі їдуть жорсткі бої з перемінним успіхом... і там, кажуть, противнику вдалося просунутись та захопити залишки корівника... Але, чесно кажучи, обстановка там дуже інтенсивно міняється і в той, і в інший бік... тому, що саме зараз в Пісках робиться, я в повній мірі сказати не можу...
Тож, підсумуємо...
На мою, вкрай суб'єктивну думку, в районі Донецька ЗСУ мають справу з боку домбабвійського війська із так званим "ефектом відмінника". Це коли, дитині, яку до цього вважали нездатною на якісь самостійні та зважені вчинки, в кінці кінців за примірну поведінку та "успіхі у навчанні" довіряють якусь більш відповідальну справу, ніж поїдання цукерок... І вона, "окрИлЬОна" цією довірою з боку дорослих, прагне "усе зробити як найліпше"... і у цьому своєму прагненні, в кінцевому рахунку "ломає (просирає) усі полімєри"...
Так й тут, уся ця домбабвійська шобла, яка нині прагне за будь-яку ціну "отбросить вражеские войска от окраин Донецка" і якій для цих "подвигів" російське командування з барського плеча виокремило свій власний операційний напрямок... цілком реально ризикує у цих своїх впертих атаках на підготовлену українську оборону спалити к херам свої останні "батальони мобілізаційного резерву"...
Я б зрозумів, якби це носило якійсь оперативно-тактичний, чи бодай тактичний сенс, як це є під Бахмутом та Сіверськом. Але його тут не проглядається зовсім. По суті, це "наступ у порожнечу...".
Треба бути вкрай самонадіяними, щоб сподіватися таким чином оточити Авдіївку... тобто обійти її з півночі через Красногорівку та з півдня - прорватися через Водяне на Тоненьке та Орлівку...
Хоча, звісно, думаю саме цими "міркуваннями" російське (ну як російське, скоріше формально домбабвійське) командування аргументувало оці свої баранячі тарани української оборони південіше та північніше Авдіївки...
Але, як казав сліпий... поживемо - побачимо...
