Огляд
Сьогоднішній буде у форматі «коротко з різних напрямків»
1. Командування 6-ї загальновійськової армії (ЗВА) противника зі складу його угруповання військ (УВ) "Север" на Куп'янському напрямку продовжує вести запеклі бої на плацдармі в районі сіл Дворічна та Новомлинськ, намагаючись його суттєво розширити. І зрозуміло чому. У противника явно є сильне бажання збільшити свій тактичний плацдарм хоча б до оперативно-тактичного масштабу.
Зокрема, передовим підрозділам 69-ї мотострілецької дивізії (мсд) цієї армії вдалося внаслідок своїх впертих атак просунутися між річкою Оскіл та селом Фіголівка, вздовж річки та дороги на Красне Перше.
Наскільки я розумію, з огляду на той факт, що противник переправився через річку Оскіл й вище за течією, в районі селища Тополі, є досить очевидне бажання ворожого командування розширити плацдарм якомога ширше по всій довжині річки, від Дворічної до кордону.
У разі успішного вирішення цього завдання командування УВ "Север" зможе обирати характер і напрям своїх подальших дій. Про що я докладно писав в одному зі своїх попередніх оглядів пару тижнів тому. А саме:
- Або в майбутньому організувати розширення так званої "санітарної зони" в Харківській області, просунувшись у напрямку Великого Бурлука (шляхом одночасних дій, як з цього плацдарму, так і з Вовчанського напрямку)
- Або сконцентруватися на операції проти Куп'янського району оборони Збройних Сил України разом із військами 1-ї танкової армії (ТА) УВ «Запад».
Обидва варіанти цілком можливі і в даному контексті мають ряд позитивних і ряд негативних факторів для противника. У зв'язку з цим варто звернути увагу на одночасну активізацію противника не тільки на плацдармі на північ від Куп'янська, а й у районі його прориву до річки Оскіл НА ПІВДЕНЬ від Куп'янська (в районі села Кругляківка), де 2-га мсд зі складу 1-ї ТА дуже наполегливо намагається, так само, як й 69-а мсд на північ від міста, розширити це вклинення по фронту, вздовж річки. Для чого, атакує у напрямку сіл Загризове та Колисниківка.
Однак, на мою суб'єктивну думку, про реальні перспективи такого роду дій противника варто поговорити трохи пізніше. Адже темпи розширення плацдарму противника на північ від Куп'янська, а також його «успіхи» на південь від міста цьому зовсім не сприяють. Ворог за місяць своїх впертих атакуючих та штурмових дій на цих напрямках та ділянках мав сумарне просування до 1-1,5 км.
2. На Лиманському напрямку, в смузі дії 20-ї ЗВА противника, судячи з усього, передові частини її 3-ї та 144-ї ммсд, поки що не змогли суттєво розширити свої малі тактичні плацдарми в районі Макіївки та Іванівки, на річці Чорний Жеребець. Незважаючи на те, що вони атакують практично щодня. Ворог не може просунутись, а ні в бік села Колодязі, а ні в напрямку села Греківка.
Своєю чергою, 25-та ЗВА противника (67-ма мсд + 164-та омсбр), що діє на тому ж напрямку, досі не змогла «згорнути» оборону Збройних Сил України на східному березі річки Ч. Жеребець, діючи з півночі на південь, вздовж неї (у напрямку Терни – Ямполівка – Торське).
Судячи з усього, найближчим часом командування 25-ї ЗВА спробує "достичь поставленных целей", задіявши в цих спробах додаткові сили зі складу 169-ї омсбр та атакувавши наші позиції вздовж дороги Кремінна-Зарічне, на Торське.
Варто зазначити, що обстановка в зонах 20-ї ЗВА та 1-ї ТА УВ "Запад" суттєво залежить від результатів дій противника на напрямку Сватове - Борова, де 4-а "Кантемирівська" танкова дивізія (ТД) та 27-ма омсбр зі складу 1-ї ТА явно забуксувала по рубежу Лозова – Першотравневе (вже 2 тижня не мають просування). Оскільки, по суті, це суміжний фланг між двома арміями.
По суті, командування обох армій концентрує свої зусилля на протилежних напрямках, які для них є більш актуальними на даний момент. 1-ша ТА намагається розширити свій прорив до Осколу, в районі Кругляківки, а 20-а ЗВА, в свою чергу, схильна діяти в напрямку Дробишево - Лиман. У такій ситуації їх суміжний фланг явно "просідає", хоча 4-та тд та 27-ма омсбр постійно атакують з різною інтенсивністю у напрямках Лозова – Борівська Андріївка та Першотравневе – Копанки.
3. На Краматорському напрямку, судячи з усього, 98-ма повітряно-десантна дивізія (пдд) противника ціною дуже значних втрат (мене вразило нещодавне відео купи спалених БМД-ек цієї дивізії з Часів Яру) зуміла витіснити наші передові підрозділи з центральної частини міста. Наразі вони намагаються прорватися до Дніпровського ставка.
Однак атаки на північ від міста, від Григорівки вздовж каналу Сіверський Донець-Донбас, на північ, поки що не принесли ворогу значних результатів. А також на південь від міста, де ЗСУ продовжують утримувати район Шевченко, Цех №2 та Землянки.
Варто відзначити дуже впертий і запеклий характер боїв за Часовий Яр. Більш того, характерно, що передові частини 299-го і 331-го парашутно-десантних полків (пдп) 98-ї пдд, а також ряд підрозділів так званого «добровольческого штурмового корпуса» (ДШК) противника явно не дуже рахуються із своїми втратами на цьому напрямку, намагаючись атакувати за будь-яких обставин.
Але ці, принаймні, мають певний мінімальний результат, на відміну від підрозділів 217-го пдп та 200-ї омсбр (14-го армійського корпусу), що діють у північній частині міста та на північ від нього (район Григорівки). Вони захопили Григорівку наприкінці минулого року, але досі не можуть розширити своє вклинення на північ чи на північний захід, за канал «Сіверський Донець – Донбас».
Як на мене, найближчим часом ворог на цьому напрямку намагатиметься вирішити два тактичні завдання:
- Повністю взяти під контроль Новопівничний район Часового Яру та прорватися в бік Миколаївки
- Охопити місто з півдня, просунувшись в сторону села Ступочки.
Думаю, друге завдання буде пріоритетним для командування 3-ї ЗВА і 98-ї повітряно-десантної дивізії противника. Цілком можливо, що для його вирішення противник може перегрупувати додаткові сили зі складу 85-ї або 88-ї омсбр 3-ї ЗВА на цей напрямок з південного сектора.
4. На Покровському напрямку по всьому периметру тактичного вклинення противника між Успенівкою та Шевченком, на південний захід від Покровська, йдуть вперті зустрічні бої. Передові підрозділи противника зі складу мотострілецьких бригад її 41-ї та 2-ї ЗВА намагаються відновити положення в районі населених пунктів Котлине, Піщане, Шевченко, Успенівка, Даченське, яке вони втратили внаслідок серії успішних контратак Збройних Сил України.
Характерно, що в багатьох ворожих "пабліках" вже голосно розповідають казки про якийсь "контрнаступ Драпатого", сенс якого нібито полягає в тому, щоб "відрізати" це вклинення. Однак, як на мене, я б не характеризував ці дії Збройних Сил України, саме як "контрнаступ". Ні за масштабами, ні за змістом вони не підпадають під це визначення.
Командування УВ "Центр" противникасвого часу витратило багато сил та ресурсів на розгортання ударного угруповання на цьому напрямку для "прориву" в обхід та оточення Покровська із заходу та південного заходу. І на перших порах йому дійсно вдавалося досягти тактично значущих результатів.
Однак, починаючи з моменту, коли передові підрозділи противника вийшли на рубіж Шевченко-Новотроїцьке, основний сенс і зміст його плану стали очевидними не тільки для нього самого. У зв'язку з цим командування УВ «Центр» не могло не розуміти, що ніхто не буде «меланхолійно спостерігати» за цими його діями. Якщо, звичайно, воно не являє собою абсолютно самовпевнену купку ідіотів. І, за ідеєю, вони мали б підготуватися до цього, заздалегідь «підготувавши» якісь альтернативні плани (наприклад, щодо зміни напрямку і ділянки «головного удару» і передбачивши заздалегідь виділення частини сил і засобів для цього). Однак цього не сталося. Російське командування з упертістю дятла продовжувало «бити в одне місце», причому не особливо змінюючи - ні свої методи управління, ні способи застосування військ, явно розраховуючи на свою «тотальну перевагу в силах і засобах». Проблема лише в тому, що ця перевага має «дурну» властивість – з часом вичерпуватися. Особливо, коли ваш опонент дуже швидко і гарячково шукає спосіб різко збільшити темпи цього виснаження.
Перші ознаки настання критичного рівня «виснаження» у противника з'явилися ще 1,5 місяці тому. У ворога ще вистачило сил, щоб прорватися до дороги на Межеву, але розмір втрат і перманентне сповільнення темпів його просування вже тоді вельми красномовно свідчили про те, що зупинка наступу «на Покровськ» явно не за горами. Звичайно, можна просуватися вперед, вкриваючи поля і посадки купою трупів особового складу і битим металобрухтом (в цьому сенсі рекомендую відео на YouTube
, і навіть досягати, при цьому, певних результатів, нехай і на тактичному рівні. Але робити це «нескінченно довго» не вийде. Рано чи пізно вам доведеться зупинитися. Хоча б для того, щоб поповнити "зточені до краю" передові частини та підрозділи (а іноді, навіть, з'єднання), перегрупуватися та замінити їх. І зараз ми є свідками саме того, що логічно мало статися, виходячи з попередніх подій.Збройні Сили України спочатку зупинили наступ противника на Покровському напрямку, а тепер серією контратак на низці ділянок та збільшенням рівня і обсягу свого вогневого впливу на його тактичний тил (у тому числі за допомогою безпілотників) вкрай ускладнили противнику відновлення його наступу.
Тобто замість наступу противник змушений відбивати раніше втрачене, й лише з великими труднощами, під інтенсивним вогнем, доукомплектовувати й перегруповувати свої передові частини і підрозділи. Власне, так зазвичай і «видихаються» наступи...
У наступному огляді ми розглянемо Новопавлівський та Великомихайлівський напрямки.
