"Війна - 13.03.2025" - Костянтин Машовець

Огляд

Сьогодні у нас був запланований детальний огляд Новопавлівського та Великомихайлівського напрямків. Але, у зв'язку зі змінами на ряді інших операційних напрямків, постараємося коротко їх розглянути й додати трохи Куп’янського.

1. На Куп'янському напрямку, очевидно, поступово зростає рівень спротиву підрозділів Збройних Сил України, що обороняються. Зусилля, які командування 6-ї загальновійськової армії (ЗВА) противника докладає протягом останнього тижня в районі свого Дворічанського плацдарму, на північ від міста Куп'янськ, а також в прилеглих районах, по суті, поки що не принесли йому особливих результатів. Зокрема:

- Передові підрозділи 69-ї мотострілецької дивізії противника (мсд) хоч і утримують східну частину населеного пункту Западне, проте, незважаючи на свої інтенсивні атаки на захід, не можуть взяти його під повний контроль.

- Те ж саме відбувається і в районі селища Дворічна. Повністю "зачистити" його вони не можуть вже більше тижня. Збройні сили України продовжують утримувати кілька кварталів у північно-західній частині населеного пункту.

- Нещодавній "успіх" ворога на схід від Фіголівки, де ворогу вдалося просунутися вздовж річки Оскіл на 1 км у північному напрямку, поки що залишається його єдиним успіхом на плацдармі, протягом крайнього часу. Більш того, низка контратакуючих дій Збройних сил України в районі плацдарму дозволила їм повністю відтіснити противника на схід від траси Дворічна-Куп'янськ у районі між Западним – Дворічною. Ворог, по суті, продовжує утримувати лише одну позицію на самій дорозі.

Однак контратакуючі дії Збройних сил України приносять їм результати не лише на самому плацдармі, а й на протилежному березі Оскілу. Тактичний клин противника на захід від села Синьківка, між ним і річкою Оскіл (глибиною близько 2,4-2,5 км), у напрямку Куп'янська, досягнутий, свого часу, ціною дуже відчутних втрат передовими підрозділами ворожої 25-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр), судячи з усього, нещодавно був «зрізаний» Збройними силами України.

У свою чергу, зусилля 1-ї танкової армії (ТА) противника, з його угруповання військ (УВ) «Север», які воно здійснює в районі селища Кругляківка, де ворогу вдалося кілька місяців тому прорватися до Осколу, на південь від Куп'янська, з метою розширення флангів цього прориву, протягом декількох тижнів, також залишаються малоефективними (противнику вдалося просунутися вздовж річки Оскіл на захід від села Загризове і на північний схід від нього приблизно на 1 км). "Залучення" окремих підрозділів 47-ї та 4-ї танкових дивізій (тд) та 27-ї омсбр 1-ї ТА поки що противнику не допомагає.

2. На Новопавлівському напрямку, в смузі дії 90-ї тд противника зі складу його 41-ї ЗВА, мабуть, передові штурмові підрозділи противника також зіткнулися з певними труднощами, намагаючись просунутись з рубежу Новоєлізаветівка - Срібне на захід. Зокрема, понад 2 тижні тому ворогу вдалося просунутися на захід від Срібного та зайняти населений пункт Запоріжжя (загальна глибина просування становила до 1,8 км), а також на північ від села Преображенка (до 2,4 км), але всі його подальші спроби "надійно закріпитися" в селі Надіївка (це на північ), або просунутися на Троїцьке, закінчилися марно. Преображенка утримується Збройними Силами України, що явно не сприяє ворогу в боях за Надіївку, а, головним чином, різко негативно позначається на його здатності до подальшого просування по трасі Срібне-Троїцьке.

Очевидно, що в передових частинах 90-ї танкової дивізії справа із штурмовою піхотою постало «достатньо гостро». Думаю, саме через це "штатний" 228-й мотострілецький полк (мсп) 90-ї тд, який тут діяв, свого часу, був доповнений 589-м мсп зі складу 27-ї мсд 2-ї ЗВА. Командування противника явно намагається за допомогою штурмових підрозділів обох мотострілецьких полків відновити наступ у північній частині смуги 90-ї тд. Ну, або, принаймні, збільшити тут інтенсивність своїх атакуючих/штурмових дій.

У південному секторі смуги наступу 90-ї тд, а також у смузі дій частини сил 51-ї ЗВА (110-та та 114-та омсбр), це район села Андріївка та на північ від нього, тривають запеклі бої. Усі спроби противника просунутися на захід від села або на північ від нього – також поки що безуспішні. Натомість противник змушений вести вперті бої в самій Андріївці та на північ від неї, щоб "надійно закріпитися в ній". Очевидно, що саме на цьому напрямку найближчим часом командування противника цілком може зосередити основні зусилля щодо всієї смуги 90-ї тд (частина сил 428-го мсп, 67-го та 87-го стрілецьких полків\сп, цілком можливо, що з'явиться частина сил 239-го або 6-го танкових полків\тп).

На південь від річки Вовча противнику поки що не вдалося повністю витіснити наші передові підрозділи з району селища Костянтинополь, за яке ведуться дуже вперті бої. Противник активно атакує вздовж дороги з боку Улаклів та з боку Зеленівки – але поки що малоефективно.

Підрозділи 36-ї, 39-ї та 57-ї омсбр противника, що діють на цьому напрямку, не мають значного просування в напрямку населеного пункту Розлив або в напрямку села Багатир з півдня. Тому, по суті, Збройні Сили України продовжують досить міцно утримувати рубіж Костянтинопіл - Розлив, що сковує просування противника, як вздовж траси Донецьк-Запоріжжя, так і на південь від неї.

3. Інша справа, що ситуація може кардинально змінитися, якщо противник прорветься південно-західніше - на Великомихайлівському напрямку, в смузі свого УВ «Восток».

На даний момент командування цього угруповання противника намагається здійснити свій очевидний задум (план) - прорватися до згаданої траси з півдня і перерізати її десь на ділянці Комар-Одрадне. Що й повинно, радикальним чином, сприяти просуванню російських військ на Новопавлівському напрямку (в смузі 90-ї тд та частини сил 51-ї ЗВА).

З цією метою воно намагається просуватися вздовж західного та східного берегів річки Мокрі Яла силами (військами) 5-ї та 36-ї ЗВА з приданими двома бригадами морської піхоти (40-а та 336-а обр МП) за загальною дирекцією Велика Новосілка – Комар.

Однак і тут противник, скажімо так, досягає досить «спірних» результатів, незважаючи на те, що має явну і очевидну перевагу у силах і засобах (на цьому напрямку практично в повному складі діють – вся 127-ма мсд і 60-а омсбр зі складу 5-ї ЗВА противника, 37-а омсбр і 5-а отбр зі складу сусідньої 36-ї ЗВА, періодично залучається 34-та омсбр зі складу 49-ї ЗВА, і + 40-та та 336-та обр МП, що діють на напрямку "головного удару").

Така концентрація сил і засобів противника на досить вузькій ділянці (від Новосілки до Роздольного по прямій лінії - до 18,5 км, фактично смуга для однієї дивізії, а в реальності - розгорнуто відразу дві загальновійськові армії), однозначно свідчить про те, що командування УВ противника «Восток» досить серйозно налаштоване до свого гіпотетичного прориву до траси Запоріжжя-Донецьк.

Інша справа, що противнику вдається досягнути на цьому напрямку, після взяття Великої Новосьолки – далеко не всього того, що він там собі напланував. Зокрема:

- Передові підрозділи 127-ї мсд противника зараз ведуть запеклі бої, з досить перемінним успіхом, як для себе, аби зайняти фланговий район Шевченко - Бурлацьке - Привільне - Вільне Поле, що важливо з точки зору подальшого їх просування на північ в сторону Комара. Противник зумів "зачепитися" за Бурлацьке та Привільне, але поки що не може надійно закріпитися в них. Так само, не досить вдалою, була його нещодавня спроба просунутися між ними.

- Причому, судячи з усього, на лівому фланзі клину 127-ї мсд противника у нього також – не все "слава Богу". Противник, судячи з усього, внаслідок серії контратак ЗСУ змушений був відвести свої передові підрозділи, які "закріпилися" в Новосілці "дещо на схід", а також залишити пару лісосмуг між Бурлацьким і Привільним.

Чому це важливо?

Тому що подальше просування противника в смузі 36-ї ЗВА, де діють обидві його «морські» бригади, у разі утримання ЗСУ цього району, очевидно, буде «різко ускладнене».

Поки що противник має просування в напрямку Новоочеретувате -Дніпроенергія, нехай і мінімальне (йому вдалося "частково" захопити Скудне, сумарний наступ становив 700-800 метрів), але його подальше просування на північ, принаймні вздовж західного берега Мокрі Яли, у разі неспроможності 127-ї мсд противника зрушити з рубежу Бурлацька-Привільне у північно-західному напрямку, буде виглядати - дуже сумнівним.

Крім цього питання, виникає ряд інших. Насамперед щодо рівня боєздатності передових штурмових підрозділів, як обох армій противника, так і приданим їм бригад морської піхоти, що діють на цьому напрямку.

Очевидно, що вороже командування прагне сконцентрувати їх саме в районі прориву і в смузі свого наступу (це зараз смуга 127-ї мсд). Але, за великим рахунком, для виконання свого плану прориву на Комар противнику набагато ефективніше було б діяти не тільки на західному березі Мокрі-Яли, а й організувати точно таку ж ділянку прориву на східному березі (від Роздольного на Одрадне). Це очевидна річ. І командування противника не може цього не розуміти. Але поки що ми цього значною мірою не спостерігаємо.

Як на мене, це означає той факт, що командування противника має у своєму розпорядженні дуже ОБМЕЖЕНІ сили та засоби, здатні на ЕФЕКТИВНІ атакувальні/штурмові дії на вказаному напрямку (хоча, з формальної точки зору, їх тут «до біса й більше»). Тим більше, що тут "формально обліковується" ціла окрема танкова бригада (5-та отбр), місцевість для її "масованого введення в прорив" – також дуже сприятлива. Але, на практиці цього поки що не відбувається, противник продовжує вперто "повзати по лісосмугах" силами своїх зведених піхотних штурмових підрозділів, "рясно вкладаючи" в них свою штурмову піхоту.

Іншими словами, поки що ніякого "швидкого прориву" до Комара немає. Більш того, судячи з усього, загальні темпи просування противника на Великомихайлівському напрямку, після "відносно швидкого" взяття Великої Новосілки, різко впали, хоча і не до нуля. Але, що саме, буде там далі – побачимо…