«Кожна мова окреслює навколо народу, що нею говорить, коло, з якого можна вийти, лише увійшовши до іншого кола», – писав німецький філософ Вільгельм фон Гумбольдт.
А український поет висловив цю ж думку так: «Там, де звучить рідна мова, там живе український народ». Володимир Сосюра написав ці рядки у 1931 році, коли у його рідному Дебальцевому на Донеччині українська мова ще звучала. Сьогодні тут говорити нею небезпечно. За українську мову в ОРДЛО вбивають.
Російську окупацію Криму і вторгнення на Донбас уможливила провальна національна політика української влади упродовж майже всіх років незалежності, що пояснюється неспроможністю населення України привести до влади національну еліту з державницьким мисленням.
Так сталося, оскільки на час розпаду СРСР тоталітарний проєкт створення з поліетнічного населення імперії єдиного «совєтського народу» на основі російської мови досяг в Україні значних успіхів. Совєтській соціальній інженерії вдалося сформувати всередині української спільноти доволі численний прошарок денаціоналізованих «простих совєтських людей».
У нових умовах демократичної виборчої системи винародовлена частина електорату голосує за ментально й світоглядно близьких їй кандидатів. Не останню роль відіграє й втручання Москви, явне і приховане, у виборчі кампанії України. Завдяки цим чинникам на президентських посадах опинились Леонід Кучма, Віктор Янукович і Володимир Зеленський.
Президент з державницьким мисленням мав би не стукати по дереву, а бити на сполох
У зв’язку з цим варто навести одну вельми промовисту цитату з книжки Леоніда Кучми «Україна – не Росія»: «Етнографи вже давно відзначають, що на сході України з’являється усе більше людей, що відносять себе в однаковій мірі і до українців, і до росіян. Може, у цьому одна з розгадок того високого рівня терпимості (стукаю по дереву!), що усі ці роки стійко демонструє Україна? У соціологів є своє пояснення, по суті, близьке. Вони виявили, що в людей, які вільно володіють і російською, і українською мовами, конфліктний потенціал істотно нижчий, ніж у мономовних».
Влада ігнорувала звернення патріотів з вимогою заборонити ті російськомовні ЗМІ, що розповсюджували мову ненависті щодо української мови, культури й ідентичності
Президент з державницьким мисленням мав би, отримавши таку інформацію, не стукати по дереву, а бити на сполох. Адже йшлося про збільшення груп людей з подвійною ідентичністю в областях, що межують з Російською Федерацією, очільник якої не приховує неоімперських амбіцій. Президент України мав би дбати про зміцнення мовно-культурного кордону з Росією, а не радіти його подальшому розмиванню. Нічого доброго перед загрозою наступу «мономовних» росіян зниження конфліктного потенціалу українців не віщувало.
Ані Кучма, ані Ющенко, а тим паче Янукович не зупинили російське втручання в інформаційно-культурний простір України. Київська влада ігнорувала численні звернення українських патріотів з вимогою заборонити ті російськомовні засоби масової інформації, що розповсюджували мову ненависті щодо української мови, культури й ідентичності.
Натомість «за порєбріком» кремлівські пропагандисти, святкуючи надані Києвом можливості продовження процесів асиміляції українців через потужний вплив олігархічних телеканалів, ФМ-станцій і преси, в останні роки змістили акценти в антиукраїнській риториці.
Деякі з інноваційних пропагандистських тез потрапили навіть до газетного корпусу російської мови, як наприклад заява шовініста Захара Прілєпіна у публікації в «Комсомольській правді» 25 серпня 2013 року під назвою «Украинцев не существует? А жаль»: «Вот украинская мова есть. Украина как государство тоже есть, есть украинская идея, жовто-блакитный флаг, трезуб, Бандера с Петлюрой и Мазепой, «Кобзарь» Шевченко, украинский национализм и украинская литература есть, а народа такого нет и никогда не было».
Аналогічні міркування на сайті «Русская идея» 26 квітня 2016 року виклав журналіст-колаборант Олександр Чаленко, який втік до Москви після Революції гідності: «Да, есть украинская мова, украинский алфавит, украинская литература, вышиванки, шаровары, украинская «история», украинские национальные «герои». Есть миллионы людей, которые искренне считают себя «украинцами», но тем не менее никаких «украинцев» в природе не существует. Просто все эти «мовы» и «украинские литературы» существуют автономно от тех людей, которые проживают на территории современной Украины, и никак с ними не соприкасаются. Почему не соприкасаются? Да потому, что примерно 90% граждан Украины являются абсолютно русскими людьми. Никакую «мову», и вообще ничего «украинского» они в своем быту не используют».
У лекції, прочитаній в Москві у жовтні минулого року колаборант знову намагався довести, що українців «в природі не існує»: «Украинец существует только лишь потому, что существует государство Украина. Отмени государство Украина – украинцы исчезнут».
Путін про «русский мир»
Путінський агітпроп намагається підготувати суспільну думку до запланованої ліквідації Української держави
Подібні заяви свідчать про те, що путінський агітпроп намагається підготувати суспільну думку і всередині країни, і зовні до запланованої ліквідації Української держави.
Можна було б, звісно, не дискутувати з очевидною маячнею щодо можливості існування визначальних національних атрибутів поза народом, якому вони належать. Як і з тим, що 90% українців є «русскими людьми».
Наші проблеми, однак, полягають в тому, що до певної міри українці самі дають ворогові, який веде з нами війну на знищення, приводи для поширення таких фейків.
На минулорічних президентських виборах народ України надав перевагу президентові, що походить, як і Янукович, з регіону, який вирізняється найбільш чисельною групою населення, асимільованого за радянської доби в російську культуру, чи точніше, в її совєтизований різновид. Згідно з соціолінгвістичними опитуваннями, українці, які вважають рідною російську мову, зосереджені в східних і південних областях, де вони становлять 87,9% від їхньої загальної кількості в Україні.
Володимир Зеленський є представником саме цієї асимільованої частини українського соціуму. Це засвідчує вся його творчість – і комедійна продукція очолюваної ним студії «Квартал 95», і фільми та серіали її виробництва, значну частину яких створено у співробітництві з Москвою.
Весь цей російськомовний комедійний продукт, хоч і створений переважно на території України, з українською культурою не має майже нічого спільного. І шостий президент, і більшість депутатів від його партії «Слуга народу», яким українці довірили владу у своїй країні, відчужені від тих вартостей, що становлять основи національної держави. Українська мова, література, історія, символіка з ними, у відповідності до твердження Чаленка, «никак не соприкасаются».
Не випадково у Кремлі знову активізувались заяви про Новоросію як «исконно русскую землю»
Небезпека для державної незалежності від вибору такого президента і такої більшості у Верховній Раді цілком очевидна. Не випадково у Кремлі знову активізувались заяви про Новоросію як «исконно русскую землю» і агресивні заклики до захисту російськомовного населення України.
Варто нагадати і заяву Путіна з його виступу на VІ всесвітньому конгресі російських співвітчизників у жовтні 2018 року: «Огромный «русский мир» никогда не строился исключительно и только по этническим, национальным или религиозным принципам. Он объединял всех, кто духовно связан с Россией, кто чувствует эту духовную связь с нашей родиной, кто считает себя носителем руського языка, культуры, русской истории».
Новорічний виступ Зеленського і вистава «Кварталу 95»
Новорічний виступ Зеленського з його лейтмотивом «Не важливо»: не важливо, якою мовою ти говориш, чиє ім’я носить твоя вулиця, біля якого пам’ятника призначаєш побачення тощо, – уже дістав належну оцінку в багатьох відгуках. Наведе один із них: «Відкинувши українську культурну ідентичність, як клей, що тримає українське суспільство разом, Зеленський нічого не запропонував натомість».
Варто звернути увагу й на одну сценку з вистави «Кварталу 95», яку канал «1+1» демонстрував одразу після привітання президента.
Комедійна вистава, як завжди, відбувалась російською мовою. Проте в одній сцені звучала й українська. Це була пародія на популярну українську пісню «Ніч яка місячна» у виконанні Євгена Кошового. Стьоб починався уже від оголошення: «Музика красіва, слова розбірливі, виконується по трєзвяку вперше».
Виконане кварталівцями знижено-сміхове пародіювання української пісні належить до найгіршої форми міжкультурної комунікації
У перелицьованому тексті ліричної пісні очікувано з’явилась свиня як улюблений персонаж російських анекдотів про салоїдів-малоросів: «спить у сараї свиня вже не хрюкає», пейоративна лексика: «ах ти ж холера, сволота поганая», троє акторів зображували придуркуватого вигляду бандуристів, танцювали дівчата у віночках, одну з яких Кошовий носив на руках, стьобаючись з тексту пісні і переводячи її з ліричного коду у вульгарний. Весь антураж відповідав пародійному зображенню «племени поющего и танцующего».
Виконане кварталівцями знижено-сміхове пародіювання української пісні належить до найгіршої форми міжкультурної комунікації. Вона полягає у приниженні однієї етнокультури, в даному разі української, з погляду іншої етнокультури – російської, носії якої вважають себе статусно вищими за принижуваних.
Здавалося б, після того, як українці винесли криворізький «Квартал 95» на верхівку державного управління, його представники мали б припинити стьобатися з українських національних вартостей. Аж ні! Вони продовжують глузувати з української культури, нав’язуючи глядачам своє ставлення до неї як меншовартісної порівняно з російською. І, що найгірше, в такий спосіб вони, свідомо чи несвідомо, ллють воду на млин російської пропаганди, яка заявляє, що «ніяких українців в природі не існує».
