Москва блокує більшість постачань з України, яка є одним з найбільших виробників пшениці в світі, а також потік продовольства порушують атаки на енергетичну мережу країни.
Величезні кораблі, що перевозять українську пшеницю та інше зерно, розтягнулися в Стамбулі вздовж Босфору в очікуванні перевірки до того, як відправитися в порти по всьому світу.
Кількість кораблів, що проходять через цю вузьку протоку, яка з’єднує порти Чорного моря з більшими водами, різко зменшилась, коли 10 місяців тому Росія вторглася в Україну і запровадила морську блокаду. Під дипломатичним тиском Москва почала пропускати деякі судна, але все ще обмежує більшість постачань з України, яка колись разом з Росією експортувала чверть світового обсягу пшениці.
А в тих небагатьох діючих українських портах російські ракетні і безпілотні атаки на українську енергетичну систему періодично пошкоджують зернові термінали, де пшеницю та кукурудзу завантажують на кораблі.
Тривала глобальна продовольча криза стала одним з найбільш далекосяжних наслідків російської війни, сприяючи масовому голоду, бідності і передчасним смертям.
Сполучені Штати і їхні союзники намагаються зменшити шкоду. Американські чиновники організовують зусилля, щоб допомогти українським фермерам вивезти продовольство з країни через залізничні і автомобільні мережі, з’єднані зі Східною Європою, і на баржах, що переміщаються вверх по річці Дунай.
Але з настанням глибокої зими і атаками Росії на інфраструктуру України криза загострюється. Дефіцит їжі вже посилюється посухою на Африканському Розі і надзвичайно суворою погодою в інших частинах світу.
За оцінками Всесвітньої продовольчої програми ООН, понад 345 млн людей потерпають від або перебувають під загрозою гострої нестачі продовольства, що більш ніж вдвічі перевищує кількість 2019 року.
«Зараз ми маємо справу з масштабною кризою продовольчої безпеки», —заявив державний секретар США Ентоні Дж. Блінкен на саміті з лідерами африканських країн у Вашингтоні минулого місяця. «Це результат багатьох речей, як ми всі знаємо, — сказав він, — включно з агресією Росії проти України».
Дефіцит продовольства і високі ціни болюче відбиваються на Африці, Азії та Америці. Офіційні особи США особливо стурбовані Афганістаном і Єменом, спустошених війною. Єгипту, Лівану та іншим великим країнам-імпортерам продовольства складно оплачувати борги та інші витрати через їх різке зростання. Навіть в таких заможних країнах, як Сполучені Штати і Британія, стрімке зростання інфляції, частково спричиненої війною, залишило бідніших людей без достатньої кількості їжі.
«Атакуючи Україну, житницю світу, Путін атакує бідних світу, посилюючи глобальний голод, в той час як люди вже перебувають на межі голоду», — сказала Саманта Пауер, адміністратор Агентства США з міжнародного розвитку, або USAID.
Українці порівнюють ці події з Голодомором, коли 90 років тому Йосип Сталін організував голод в радянській Україні, забравши життя мільйонів людей.
20 грудня пан Блінкен оголосив, що уряд США почне надавати загальні винятки для своїх програм економічних санкцій, щоб забезпечити надходження продовольчої та іншої допомоги. Цей захід спрямований на те, щоб компанії та організації не відмовляли в допомозі через страх санкцій США.
Представники Державного департаменту заявили, що це була найбільш значна зміна політики санкцій США за останні роки. Минулого місяця Рада Безпеки ООН ухвалила аналогічну резолюцію щодо санкцій.
Але навмисне переривання Росією глобального постачання продовольства створює зовсім іншу проблему.
Москва обмежила власний експорт, збільшивши витрати в інших країнах. Найголовніше, вона зупинила продаж добрив, необхідних фермерам світу. До війни Росія була найбільшим експортером добрив.
Її військові дії в Україні також мали значний вплив. З березня по листопад Україна експортувала в середньому 3,5 млн метричних тонн зернових і олійних культур на місяць, що є різким падінням порівняно з 5-7 млн метричних тонн на місяць, які згідно з даними міністерства аграрної політики і продовольства країни вона експортувала до початку війни в лютому.
Ця цифра була б ще меншою, якби не угода, підписана ООН, Туреччиною, Росією та Україною в липні під назвою Чорноморська зернова ініціатива, згідно з якою Росія погодилася дозволити експорт з трьох українських морських портів.
Росія продовжує блокувати 7 з 13 портів, які використовує Україна. (В України є 18 портів, але п'ять знаходяться в Криму, який Росія захопила в 2014 році.) Окрім трьох портів на Чорному морі, працюють також три на Дунаї.
Початкова угода була лише на чотири місяці, але в листопаді її продовжено ще на чотири місяці. Коли в жовтні Росія погрожувала вийти з угоди, світові ціни на продовольство зросли на 5-6%, сказала Ізобель Коулман, заступник адміністратора USAID.
«Наслідки цієї війни надзвичайно, надзвичайно руйнівні», – сказала вона. «Путін штовхає мільйони людей до бідності».
Хоча минулорічне зростання цін на продукти харчування є особливо значним на Близькому Сході, в Північній Африці і Південній Америці, ні один регіон не є застрахований від такого.
«Ви бачите зростання цін на все – від 60% в США до 1900% в Судані», — сказала Сара Менкер, виконавчий директор Gro Intelligence, платформи кліматичних і сільськогосподарських даних, що відстежує ціни на продукти харчування.
До війни ціни на продовольство вже піднялися до найвищого рівня за понад десять років через пандемічні збої в ланцюгах постачання і поширення посухи.
Сполучені Штати, Бразилія і Аргентина, основні світові виробники зерна, три роки поспіль стикаються з посухою. Рівень річки Міссісіпі впав настільки, що баржі, які перевозять американське зерно до портів, тимчасово зупинилися.
Ослаблення багатьох іноземних валют по відношенню до долара США також змусило деякі країни купувати менше продовольства на міжнародному ринку, ніж в попередні роки.
«Було багато структурних проблем, а потім війна лише погіршила ситуацію», – сказала пані Менкер.
Офіційні особи США стверджують, що російські військові навмисно атакують зернові сховища в Україні, що є потенційним військовим злочином, і знищують заводи з переробки пшениці.
Багато фермерів в Україні пішли на війну або втекли зі своїх земель, а інфраструктура, яка переробляла і транспортувала пшеницю та соняшникову олію на зовнішні ринки, зруйнована.
На фермі за 190 миль на південь від Києва 40 із 350 працівників долучились до армії. І господарство бореться також з іншими нестачами. Кіс Хейзінга, голландський співвласник, сказав, що атаки Росії на енергетичну мережу призвели до зупинки заводу, який постачає азотні добрива його та іншим фермам.
Інші заводи з виробництва добрив в Європі минулого року були змушені зупинити або сповільнити виробництво через різке зростання цін на природний газ в результаті війни. Природний газ є критичним для виробництва добрив.
«Тож цьогорічний урожай вже зменшився», — сказав пан Хейзінга в листопаді. «І якщо росіяни так продовжуватимуть, наступного року врожай може бути ще гіршим».
Він додав, що для аграріїв в Україні різко зросли транспортні витрати.
До війни фермери перевозили Чорним морем 95% експорту пшениці і зерна з країни. Ферма пана Хейзінги платила від $23 до $24 за тонну за транспортування продукції до портів і на кораблі. Зараз вартість зросла більш ніж вдвічі, сказав він. А альтернативний маршрут — вантажівками до Румунії — коштує $85 за тонну.
Пан Хейзінга сказав, що компроміс Росії щодо чорноморських поставок допоміг, але він підозрює, що Москва гальмує операції, уповільнюючи перевірки.
Відповідно до домовленості кожне судно, що виходить з одного з трьох українських портів на Чорному морі, прибувши до Стамбула повинно бути проінспектоване спільною командою українських, російських, турецьких співробітників і ООН.
Команди шукають будь-який несанкціонований вантаж або членів екіпажу, а судна, які прямують до України, мають бути порожніми, сказала Ісміні Палла, речниця офісу ООН, який курує програму.
Дані ООН показують, що за останні тижні кількість перевірок знизилася. Сторони домовилися залучати по три групи щодня, сказала пані Палла, додавши, що Організація Об’єднаних Націй давала запит про більше.
«Ми сподіваємося, що незабаром це зміниться, і українські порти знову зможуть працювати з більшою потужністю», – сказала вона. «Український експорт залишається життєво важливим елементом боротьби з глобальною продовольчою небезпекою».
Пані Палла сказала, що листопадове рішення сторін продовжити угоду сприяло падінню світових цін на пшеницю на 2,8%.
Відповідно до індексу, складеного ООН, за останні шість місяців ціни на продукти харчування знизились порівняно з весняними максимумами. Але вони залишаються набагато вищими, ніж у попередні роки.
Цієї зими невизначеністю для фермерів є стрімке зростання цін на добрива, одна з їхніх найбільших статтей витрат.
Фермери покрили вищу собівартість, підвищивши ціни на продукти харчування. Багато фермерів використовують менше добрив на полях. Це призведе до зниження врожайності в найближчі сезони, тим самим збільшуючи ціни на продукти харчування.
За словами пані Коулман, натуральні господарства, які виробляють майже третину продуктів харчування в світі, постраждали ще сильніше.
В комюніке, виданому в листопаді після завершення зустрічі на Балі в Індонезії, лідери країн Великої двадцятки заявили, що вони глибоко стурбовані викликами глобальній продовольчій безпеці, і пообіцяли підтримувати міжнародні зусилля, спрямовані на забезпечення функціонування ланцюгів постачання продовольства.
«Нам потрібно зміцнювати торговельну співпрацю, а не послаблювати її», — сказав на саміті генеральний директор Світової організації торгівлі Нгозі Оконджо-Івеала.
Уряд США витрачає близько $2 млрд на рік на глобальну продовольчу безпеку; після останньої великої продовольчої кризи в 2010 році він розпочав програму під назвою «Нагодуй майбутнє», яка зараз охоплює 20 країн.
З початку війни в Україні Сполучені Штати виділили понад $11 млрд на вирішення продовольчої кризи. Це включає програму AGRI-Ukraine на $100 млн, яка допомагає близько 13 000 фермерам в Україні — 27% від загальної кількості — отримати доступ до фінансування, технологій, транспортування, насіння, добрив, мішків і мобільних складів, сказала пані Коулман.
Ці зусилля можуть допомогти відновити країну, одночасно пом’якшивши глобальну продовольчу кризу — сільське господарство є одною п’ятою економіки, і з ним пов’язана одна п’ята робочої сили країни.
«Це надзвичайно важливо для економіки України, – сказала вона, – і для економічного виживання України».
Переклад Ira Zhurovska
