ЦИФРИ ВЖЕ КРИЧАТЬ: ДО КІНЦЯ РОКУ – ОБВАЛ ЕКОНОМІКИ
У Кабміні, Раді та Нацбанку намагаються осмислити те, що вже відбулося або має місце зараз в економіці України в умовах війни. Але надто багато роз'яснень, особливо від НБУ: фактори такі, фактори сякі. І дуже туманно щодо того, а що буде далі з нашими ринками?
По суті, українська влада розписується у малому впливі своєї політики на утриманні на плаву нашої національної економіки. Основні надії влада покладає на фінансову допомогу західних партнерів. І у цьому зв'язку давайте простежимо за логікою, наприклад, Міжнародного валютного фонду.
Ось за даними місії МВФ, яка завершила свою роботу в Києві 27 травня, виплати України за раніше отриманими кредитами вже перевищують обсяг чергового траншу в розмірі $500 млн (до речі, остаточне рішення про надання цих коштів має ще ухвалити Рада директорів Фонду). Ну, і головне: у травні цього 2025 року Київ перерахував МВФ за кредитними зобов'язаннями $294,5 млн, у червні доведеться виплатити ще $435,5 млн, а в серпні — $431,7 млн. У сумі це становить понад $1,1 млрд(!), що значно перевищує заявлені $500 млн нових надходжень.
Ці цифри вже кричать: не можна лікувати кредитну кризу лише новими кредитами. Нове кредитування – це зростання боргів! Якщо ми продовжуватимемо збільшувати борги – ми надуватимемо цей же борговий або кредитний «пузир». І все одно він лусне!
Тобто далі буде ще важче – це неминуче. Більшість втратить свої депозити і підуть із ринку з колосальними втратами. Попереду колапс малого та середнього бізнесу, ФОПи вже зараз закриваються і починається перебудова механізмів ринку - буде маленьке зростання на чутках про врегулювання конфлікту, потім різке падіння на страхах світової рецесії. Також з 6 червня очікується скорочення нашого експорту, оскільки Єврокомісія вирішила не продовжувати Україні торговельний безвіз із ЄС.
Безумовно, паніку не нагнітаємо, дивимося лише на цифри та факти. Розуміючи, що порятунок потопаючих – справа рук самих потопаючих. Тим більше, що вже давно у нас вся відповідальність неминуче перекладається на самих громадян.
Думаю, що вже всі в Україні зрозуміли: криза – це півбіди. Головна біда – це вихід із кризи.
