Читаю новини з ОРДЛО й чомусь згадалися фільми про піратів. Дивна асоціація пов’язана з тим, що завжди у фільмах портові та прикордонні міста були наповнені борделями, де жінки продавали себе морякам та контрабандистам. Тому будь який порт, це було місто портових повій. От десь так зараз виглядає ОРДЛО, особливо міста, які знаходяться на самому кордоні з росією: Довжанськ, Ровеньки, Сорокине.
Купа оголошень «сдается квартира на часок». Це найприбутковіший бізнес в ОРДЛО.
Квартиру на «часок» знімають військові, щоб розважитися з обраним для сексу об’єктом, помитися й напитися. Що ж, це зрозумілі потреби.
Як ви помітили, я не написала «розважитися з жінкою», бо насправді сексуальним об’єктом в ОРДЛО військові обирають не тільки жінку чи дівчину, це може бути й чоловік, хлопець або ж дитина будь якого полу.
Це вже там поставлено на потік настільки, що «працювати» можуть мати й донька, чи мати й син. Неповнолітні дівчата на колінах військових у барі, це норма для ОРДЛО, на це ніхто не зверне увагу.
Наливайки, бари, ресторани, усе працює на повну, багато працюють майже цілодобово не зважаючи на комендантську годину. Усюди лунає сміх, ллється річкою спритне. Ніхто не спитає вік того, хто замовляє випивку, якщо поруч військові.
У цих барах часто виникають бійки, це жінки ділять свою «здобич», або місце «полювання».
В ОРДЛО вдови не носять чорні хустки, бо втративши одного чоловіка, жінка отримує виплати та шанс мати вільні стосунки за які чоловіки гарно платять.
Якщо у 2014-му жінки голосили, ховаючи чоловіків, то зараз похорони в ОРДЛО проходять швидко та без емоційно. Усім не до сентиментів, скоріше б виплати й воля.
В 2022 році жінки–вдови з ОРДЛО навіть не ховали посмішки, коли їх знімали для російської пропаганди. Веселі, задоволені, гарні, доглянуті, приймають від рук вбивць їх чоловіків гроші та цукерки, дякують.
Усе це якийсь треш, й коли я читаю місцеві пабліки чи новини про «військовий вбив жінку», я весь час думаю, як швидко росія змінила психологію та мораль мешканців Донбасу.
Більшість міст ОРДЛО самі мешканці називають «город невест» й ця назва не через кількість молодих незаміжніх дівчат, а через кількість жінок усіх вікових груп, які навіть не ставлять питання, як так сталося, що шахтарські міста стали жіночими. З війною це не пов’язують, як й з діяльністю росії.
Усі розуміють, що чоловіки загинули на фронті, бо їх мобілізувала росія у якості «пушечного мяса». Але ось не має розпачу чи невдоволення, ніхто не проклинає росію. Звісно ж у всіх бідах винувата Україна, але ось все більше й більше жінок не вважають війну бідою, як й не проклинають «укрокарателей». Війна стала приємною та принесла вигоду.
Хтось здає квартири військовим, хтось гарно продав квартиру за кілька мільйонів рублів бурятам чи якутам, які масово заїжджають в ОРДЛО.
Хтось вже в п’яте «вийшов заміж» та отримує «гробові». Хтось використовує вільний час, щоб гарно погуляти у душевній компанії.
Я не знаю, як усе ОРДЛО чи новоокуповані території, я пишу лише про ті міста, які я знаю до атомів. То от прикордоння розквітло, ринок нерухомості переживає золоті часи, а на вулицях багато нових авто, доглянутих жінок у леопарді та стразіках.
Шахти закриваються, люди без роботи, зарплату шахтарям ще не виплатили за лютий та березень, але по кількості нових авто, золотих прикрас на жінках та відкритих, повністю заповнених відвідувачами ресторанів ніхто й не скаже, що тут хтось переймається тими затопленими шахтами.
Це колись шахти були місто утворюючими підприємствами. Зараз чим більше у місті військових, чим більше у місті росіян, бурятів, удмуртів, «потопленників» з районів росії, де паводкові колапси, тим гарніше живе місто та його мешканці.
Саме тому ось так й згадалася, ота кіношна Тортуга, де купа будинків з «червоними ліхтарями» з яких звисають жінки, чатуючи на втомленого морячка.
Я не розумію, що сталося з цими людьми, бо ж пам’ятаю своє місто іншим, як й людей в ньому. Аварія на шахті вдягала у траур майже усе місто. Люди щиро переживали чужу трагедію. А зараз, похорон викликає заздрість «о, тобі вже повезло». Усі розмови лише про «гробові».
Щодо приїжджих, росіян чи багатонаціональних росіян, тобто яких там російських національних меншин, їх в ОРДЛО просто обожнюють та боготворять. Ще б пак, це гроші. Чоловіки завжди наймають місцевих жінок, це ж для них «ізюминка». Довіра місцевих до росіян просто колосальна.
Оце читаю новини з Ровеньків. Російський окупант Андрій Курбасов убив неповнолітню дівчину та кинув її труп у лісосмузі.
Ще одна трагедія. Ще одна банальна та звична для ОРДЛО трагедія.
Просто ось читаю, як жахіття: у день вбивства дівчина каталася на машині з 33-річним російським військовим Андрієм Курбасовим, який на росії відбував покарання за грабіж та розбій.
Звісно ж довіряла. Звісно ж для неї він «герой», «освободитель». Звісно ж для неї він «богатый русский, военный, красивый, здоровенный». Бо ж росіянам довіряють її батьки. Бо ж батьки раділи «освобождению». Бо ж батьки вчили «выходи замуж только за русского».
Під час вояжу звісно був секс. Потім росіянин вдарив її ножем, вивіз тіло в посадку біля селища Дзержинське і сховав.
Звісно йому нічого не буде, ну відправлять на фронт. Звісно ж її батьки не пов’яжуть свої розмови на кухні «только с россией, наши освободители, вот бы наша красавица поехала в москву и вышла замуж за руського олігарха» з тим, що їх дитина шукала свою казку про принца в обіймах російського ката та вбивці.
Руський мир продовжує пожирати тих, хто його підтримував та будував. А в цій історії, руський мир почав пожирати й дітей тих, хто його підтримував та будував.
Страшні часи. Страшні люди. Гине Донбас під триколорадною пліснявою, яка руйнує не лише землю, а й долі та життя людей.
