1. На початку війни ми благали: закрийте небо над Україною. Тоді ми ще не звикли до щоденних обстрілів, були живі тисячі потім вбитих бомбами та ракетами маріупольців, ще не прилетіла ракета в супермаркет в Кременчуці, не було за плечима півроку бомбардувань Харкова з усіх калібрів, не лежали в руїнах житлові будинки Миколаєва та Запоріжжя. Нам казали… точніше, нам казали, що ми повинні самі розуміти,… що Петріоти - це дуже далеко за російськими червоними лініями. Адже як тільки ми тільки голосно про це заявимо, то Путін такееее вдіє!!!
2. Минуло багато часу. Світ спочатку не зрозумів, чому Україна далеко понад три дні захищається від російських орд, не зникла під ракетними ударами, дивом зупинила озброєного до зубів ворога. Потім світ пошепки співчував Маріуполю, Северодонецьку та Миколаєву. Потім, дивуючись власній сміливості, сонна Європа делегувала лідерів подивитись на Ірпінь та Бучу і почала співчувати українцям. Співчувати, сплачуючи дві, а потім три ціни за російський газ на рахунки банків, проти яких так і не ввела санкції. Чому? Бо червоні лінії. Потім, під тиском українців та американців, з Європи поїхали Цезарі та Гепарди, Зузани та Краби, виявилося, що червоні лінії це не зачепило.
3. Скоро нам дадуть IRIS-T та NASAMS у кількості, яка зможе прикрити столицю і ще щось. Як і раніше, мабуть, нам кажуть щось на кшталт, - Петріот, як і ATACMC - це за межами; якщо надати, то Путін буде роздратований і знищить Вашу енергосистему. Але він нищить її вдруге, не рахуючись з дефіцитом ракет. Вони бояться наших відповідей по території Росії американською зброєю, але саме ці відповіді можуть показати пересічним російським виборцям, що Путін винний у знищенні не тільки українських шкіл та лікарень, а й російської інфраструктури. Саме час показати, що військові склади під Тулою - можуть бавовнитися не гірше ніж ті, що під Донецьком; що ракети, які стартують з авіації, яка вилетіла з Шайківки, можуть бути збитими так швидко, що впадуть на Брянськ або Білгород. Показати, що Кримський міст може бути не тільки зазнати ушкоджень від невідомо чиїх спецпідрозділів, а й злетіти у повітря після ударів F-16, які отримає точно отримає Україна.
4. Завтра - термінове засідання G7, розмова керівників країн-членів ЄС; післязавтра - Рамштайн-4. Ті, хто там має обговорювати, ні - не «українське питання», а нарешті, «російське питання», мають визнати очевидне: держава-терорист є державою-терористом; замість санкцій на половину банків і частину валютних резервів потрібні санкції на банківську систему; замість піврічних розмов про пекельні санції , потрібні самі ці санкції. Всі маски, які ще надягав Путін, не просто скинуті, а давно розтоптані російськими військовими. Чи хтось ще пам‘ятає, що мова йшла про денацифікацію та демілітаризацію? Чи хтось ще говорить про підтримку народу Донбасу? Можливо, звернення Путіна до українських військових на початку війни про те, що потрібно домовлятися саме з ними, не було грою? Мине не так багато часу, як домовлятися доведеться з військовими, які прийдуть не тільки на території, які окуповані в цьому році, а й на території, окуповані в 2014. Про що домовлятися? Про умови здачі в полон тих, хто буде або був там із зброєю,. Про умови виведення недобитих залишків його армій через кордон.
5. Наші добрі друзі з Туреччини вміють розмовляти з Путіним. Ми всі пам‘ятаємо збиті літаки над Сирією. Думаю, в НАТО повинні почути, що тільки таку мову він розуміє. А щоденно є що збивати над Україною. Для цього навіть необов‘язково напружувати свої воєнні м‘язи, потрібно лише допомогти в цьому українцям. На гроші власних платників податків.
Вірю, що цього тижня багато таких рішень, нарешті буде ухвалено.
Слава Україні!
Красовицький щоденно
