"ВЕЛИКА ОДНАТИЩА" - Дмитро "Калинчук" Вовнянко

"ВЕЛИКА ОДНАТИЩА" - Дмитро "Калинчук" Вовнянко

Що вам сказати про нову програму президента «велике тисячництво»?

Колись давно, коли автор цих рядків займався громадсько-корисною працею на посаді майстра зміни ремонтників на металургійному заводі у Запоріжжі, прямо на моїх очах сталася ситуація з серії «завдали користі». Дирекція заводу, виключно через турботу про працівників, почала видавати їм талони для харчування в столовій. На один талон працівник отримував комплексний сніданок чи-то обід. Раніше вартість обідів входила в зарплатні. Але столові скаржилися, що робочі до них не ходять – хтось тягав «тормозки» з дому, хтось взагалі не обідав. І от – вирішили зробити «покращення».

Що сталося далі?

А далі сталося те, що талони на харчування давали, але до столових перестали ходити навіть ті хто ще ходив. Бо асортимент столової став нагадувати до болі знайомий пропахлий комбіжиром шкільний буфет. Їжа стала несмачна, пісна ще й з незрозумілими присмаками. На роботу столових скаржитися почали всі… крім самої столової. Тобто навіть такий молодий холостяк як я, забив ходити в столовку і взявся тягати собі з дому сніданки.

Позаяк ремонтний цех на заводі був перехрестям для всіх чуток і пліток, від своїх підлеглих я швидко дізнався, що зібравши на руки певну кількість талонів на столовій можна непогано отоваритися м’ясом, ковбасою, олією, цукром і купою інших продуктів. Отут мені й стало зрозуміло, чому столова годувала непотребом, і як там дізнавалися про перевірки керівництва – і встигали підготуватися. На щастя тривало все це недовго. Добрі люди таки повідомили гендиректору що працівнички підприємства його благою справою знову забрукували дорогу до пекла (як неодноразово це бувало), і від талонів відмовилися. І – диво, якість страв у столовій різко зросла.

До чого я все це розповідаю? До того, що у «Вовиній тисячі» я вже бачу дивовижну оборудку на якій обов’язково погріють руки спритні ділки. Я не знаю, як грошами з Дії можна буде оплачувати театр або спортзал. Але припускаю, що буде якась система електронних купонів, які можна буде пред’являти до оплати Ощадбанку.

Якщо це так, то запам’ятайте ці мої слова – невдовзі ми побачимо як (особливо у регіонах) масово з’являться театри і спортзали площею в однокімнатну квартиру, які ломитимуться від «глядачів» та «спортсменів». За скромні комісійній у 200-300 грн., решту коштів там можна буде отримати просто готівкою або переводом на картку. На цьому бізнесі ОБОВ’ЯЗКОВО погріють руки працівники поліції та місцевої влади – особливо члени "Слуги народу". Що бізнес цей буде напрочуд прибутковий, навіть не сумнівайтеся. Пенсіонери і малозабезпечені громадяни масово побіжать «у кіно та театри».

 Це – Україна, дітки. Забудьте казочки про «європейську націю» та «працелюбних українців». Тут державу обдурити – не гріх, а форма героїзму. Саме тому пересічні люди тут обирають коміка в президенти і воліють бути не героєм, а жертвою.

У результаті матимемо. Працівники креативних галузей залишаться ні з чим. Громадяни, яким не дали «Вовиною тисячею» заплатити за комуналку та купити ковбасу напряму, почуватимуться обуреними. Противників ЗЕкоманди ця ініціатива до нестями смішить уже. Рейтинги влади падатимуть, як падали. Натомість дуже задоволені будуть спритні ділки, що налагодять «конвертацію» «Вовиної тисячі» в живу готівку. Ділки дотичні до партії «Слуга народу» - особливо.

Лише уявіть на мить, в країні щойно створенно можливість от просто на шару отримати на руки мільйони гривень з бюджету держави!

І ще, з усього цього голосно сміятиметься Юлія Тимошенко. Не виключаю що для неї ця історія стане дивовижним піаром. На тлі зелених вихилясів, «Юліна тисяча» стане легендарною і почне дорівнювати манні небесній. Хоча тим, хто придумав оферу з "Вовиною тисячею" це - до лампочки.