Складно повірити, що на шосторому році війни доводиться реагувати на слова українського президента, що він "не почне війну на Донбасі" та на його туманні натяки про "горячі голови", якими керують "попередні правителі".
Зрозуміло, що Зеленський намагається сподобатись Путіну, але ця риторика вже протирічить не тільки національному інтересу, але здоровому глузду.
На нас напали, не ми.
1 березня 2014 року "Совет Федерации удовлетворил просьбу президента Владимира Путина о вводе войск на территорию Украины" (с).
Сотні тисяч українців відбивали ту московську навалу, тисячи ціною свого життя та здоров'я - і для всіх них очевидно з ким саме ми маємо справу, починаючи з серпня 2014, коли на Донбас зайшли регулярні підрозділи армії РФ.
Складено карти обстірілів України з території РФ, викладено години переговорів, згідно яких немає ніякого "ополчєнія" - є підрозділи ГРУ та ФСБ.
Росіяни контролюють кордони, офіційно провели більше 90 "гумконвоїв", а скільки неофіційно - ніхто не знає.
На окупованих територіях роздають російські паспорти, ходить російський рубль.
За півроку перебування Зеленського на посаді загинуло більше 30 наших бійців, більше 70 поранено, відбулися сотні обстрілів, в тому числі мирного населення.
МО РФ відпрацьовує плани бомбардувань Одеси, а кремлівські посадовці не приховують планів "прісоєдінєнія другіх областєй із Украіни".
За все це РФ визнана агресором та знаходиться під міжнародними санкціями - весь світь бачить і розуміє правду.
А наш головнокомандувач продовжує жувати свою передвибочу жуйку про кровожерливих "попередників" - проте хтось чув від попереднього керівництва бажання на когось "нападати"?
Війна розпочалася не з нашої вини до нього, триває при ньому, і, схоже, продовжиться після нього - якщо з таким підходом він дійсно не здасть все к чортовій матері.
