Псевдовибори на росії нагадують ще кілька дуже важливих аспектів.
Про вплив на людей, на прийняття ними рішень, і пояснення нелогічних, здавалося б, учинків.
Щоб перемогти московського агресора, маємо глибоко розуміти, що там усередині.
Під завісу "єдиного дня голосованія" розглянемо їхні вибори як приклад не інструментального демократичного, а символічно-обрядового дійства.
На росії містичні, магічні та навколо- і псевдо-релігійні ритуали загалом мають велике значення.
Цими ритуалами, які працюють не на розум -- а на відчуття/почуття підданих,- росія створює висміювану у нас, але по-своєму ефективну "скрєпу".
Це - метод утримання нічим більше не пов'язаних елементів в купі. І поки критична частина елементів "в купі" - система функціонуватиме. Тому й "скрєпа". Особливо вона ефективна, якщо нічого її не підточує: в умовах монополії влади на ЗМІ і розвинутої через масову культуру міфотворчості).
Власне церкві, з її особливою і не зрозумілою пересічному підданому обрядовістю, відведене місце у традиційній імперській тріаді "самодєржавіє, православіє, народность".
Самодєржавіє - монопольна, не оспорювана влада.
"Православіє" (яке давно не має нічого спільного з Православ'ям) - обрядовість, ритуальність, закликання трансцендентного на допомогу "расєюшкє". Згадуються смішні для нас, але ритуальні для ворога дописи "воєнкорів" про нібито "особливу силу" московських попів (неначе йдеться про якихось бойових магів чи шаманів).
"Народность" - прославлена масовою культурою начебто "простота", "щирість", "чистота" і "душевність" росіян (на противагу "зарозумілим", "хитрим" і "брудним" "західникам", які начебто "зіпсували", зокрема, і нас).
І все це - у обрамленні "скрєп", які показують сталість і непохитність дєржави, допомогу потусторонніх сил і спів-причасність (ілюзію участі) посконного народу.
Одна з таких "скрєп" і формується виборами.
Точніше, "виборами" (цей тест взагалі перенасичений "лапками" - бо багато термінів лише за назвою мають відповідник у звичному нам світі європейських демократій - але зміст їх насправді кардинально інший).
Навіщо московитам "вибоори"? Сам спосіб їх проведення визначає наперед заданий результат (див у коментарях ).
Глашатай путіна пєсков не постидався у інтерв'ю New York Times назвати російські вибори "витратною бюрократією".
Звісно, є елемент "зовнішньо орієнтованої ритуальності": у всіх влада легітимізується через вибори - і на рф так. Але тоді навіщо проводити "вибори" на тимчасово орієнтованих українських землях? Які, до того ж, перестануть бути окуповані (як минулого року ЗСУ "обнулили" результати "референдумів")?
А тому, що вибори на росії - як і колись у срср – це таїнство причетності індивіда (який схиляється визнати авторитет путіна-держави) до «верховної сутності». У російській (радянській) парадигмі цінностей – саме до «влади».
Це не просто «ілюзія причетності» як обман виборців, це саме ритуалізоване дійство "єднання індивіда і влади". На таких ритуалах, які сприймаються не розумом, а відчуттями (типова язичницька практика) базується радянська (нині – російська) держава.
Нинішня росія ритуально наслідує ссср у всьому: пісні, символіка, фрази-кліше-гасла, загарбницькі плани – і використання суспільних і державних інститутів також.
Ритуал слугує підтримці критичного мінімуму "єдності з режимом", ілюзії причетності до "великого спільного". Це метод впливу владних технологів на соціум, а не метод зміни і формування влади.
Як це зламати?
Так само, як зламався срср.
Піддані мають відчути, що обіцяних цілей влада не досягає.
Що життя гіршає.
І краще з цим монстром не мати справу - а згадати, що "русскіє" - це умовність. А є татари, башкіри, сибіряки чи інгерманландці... - національні, регіональні чи уявні спільноти, які допоможуть зневажити "скрєпи".
Шлях до цього усвідомлення - ще тяжкий і кривавий.
Але пройти його доведеться, бо єдина альтернатива - стати частиною тоталітарного ритуалу.
