Одним із перших легендарних героїв козацької епохи став канівський староста Дмитро Вишневецький, що одержав прізвисько Байда. Вишневецький походив із роду волинських князів Гедиміновичів і перебував на службі у польських королів, однак у душі був щирим козаком. Його прагнення до військової слави та полководницький талант не знаходили застосування, доки князь не зважився розпочати діяти на свій страх і ризик. Задум його полягав у тому, щоб побудувати на острові Мала Хортиця укріплений замок і розмістити в ньому сильний гарнізон для захисту українських рубежів. Байда швидко став одним із видатних проводирів козацтва і прославився відчайдушно сміливими походами проти турецьких і татарських поневолювачів. Він неодноразово здійснював спроби об’єднати сили християнських держав Європи в боротьбі проти Криму, але у відповідь одержував порожні обіцянки. Однак канівський староста був людиною дії, і його сухопутні та морські походи тримали татар і турків у постійному страху. В 1558 році вісім тисяч козаків на легких суденцях, «чайках», під командуванням Вишневецького обрушилися на Кримське ханство, а в 1559 році Байда спробував захопити головну турецьку твердиню — фортецю Азов.
Побоюючись ударів у відповідь із півдня, польський король заборонив Байді діяти самостійно, і тоді князь разом із загоном козаків перейшов на службу до московського царя Івана Грозного, за що одержав у «годівлю» місто Белів з повітом. Однак у 1561 році Вишневецькому довелося тікати з Москви і повернутися в Україну. В 1563 році, під час одного з походів у Молдавію, яка перебувала в залежності від турецького султана, князь зазнав поразки — його загін із чотирьох тисяч козаків був розгромлений, а сам Байда потрапив у полон. Його доставили у Стамбул і в 1564 році піддали мученицькій смерті — козацького проводиря було скинуто з фортечної стіни на залізні гаки, на яких він провисів іще три дні, залишаючись у свідомості.
Вдячна пам’ять про походи та ратні подвиги Байди збереглася в багатьох історичних хроніках і народних піснях.
