Вождь українських анархістів і неперевершений майстер ведення партизанської війни Нестор Махно народився в містечку Гуляй-Полі Катеринославської губернії (нині Запорізька область). У 18 років Нестор став членом анархістської організації «Союз бідних хліборобів», брав участь у збройних пограбуваннях банків, кілька разів був заарештований поліцією. У березні 1910 року Одеським військово-повітовим судом був присуджений до страти, яку було замінено довічною каторгою. Провів шість років у Бутирській в’язниці в Москві.
Після Лютневої революції Махно повернувся на Катеринославщину, де швидко став відомим як політик і військовий діяч. Місцева адміністрація, сформована Махном, розподілила між селянами маєтки крупних землевласників, змусила підприємців підвищити заробітну платню робітників. Наприкінці 1917 року Махно розпочав формування власної армії — «селянських вільних батальйонів».
На початку 1919 року він очолив бригаду Першої Задніпровської дивізії, командиром якої був більшовик П. Дибенко, і виступив проти військ генерала Денікіна, частин Директорії та інтервентів Антанти. Однак його союз із більшовиками, які здійснювали жорстоку політику «воєнного комунізму», був неміцним і короткочасним. У червні того ж року, об’єднавшись із частинами отамана Григор’єва, Махно сформував зі своїх загонів «Революційну повстанську армію України», що налічувала до 80 тисяч бійців, і виступив проти радянської влади. Водночас він вів переговори з С. Петлюрою про спільну боротьбу проти більшовиків і денікінців в Україні.
У цей період Махно показав себе видатним воєначальником — його загони захопили практично весь Південь України. На боротьбу з повстанцями було кинуто головні сили Денікіна, а на початку 1920 року проти них вирушили великі сили радянських військ під командуванням І. Якіра. На терор «білих» і «червоних»
Махно відповідав знищенням цілих частин і органів радянської влади, кровопролитними рейдами по тилах супротивника. Боротьба тривала до серпня 1921 року, поки сили повстанців не виснажилися. Коли 28 серпня 1921 року Нестор Махно перейшов кордон із Румунією, його супроводжувало всього 77 бійців.
В еміграції Нестор Махно жив у Бухаресті, потім у Варшаві, а в 1925 році переїхав у Париж. До кінця своїх днів знаменитий отаман пропрацював теслею та робітником сцени в паризькій Гранд Опера.
Урну з його прахом замуровано в Стіні Комунарів на паризькому цвинтарі Пер-Лашез.
