Той випадок, коли розвивається «інерційний сценарій».
1. Рашистам, з одного боку, не вдалося реалізувати проголошені і розпіарені амбітні цілі «лєтнєго наступлєнія». Але заспокоюватись «втратою лише 1% території» - злочинне недбальство.
Бо бульдозер повзе. Бо штурми масами піхоти під прикриттям зграй безпілотників і домінуванням радіоборотьби - показують ефективність у виснажуванні наших сил.
Бо удари по обʼєктах у тилу посилюються - і якісно, і кількісно. 500-600 шахедів у 1 наліт - уже норма. Цілі дедалі відвертіше - енергетична інфраструктура. Нас третій рік намагаються «вбомбити у камʼяну добу». Так, досі успіху не мали. Але нальоти посилюються, а засоби захисту і можливості відновдення … не факт.
2. Міжнародному співтовариству досягти «миру» чи навіть припинення вогню не вдалося.
Аргументів, які зрозумів би путін, застосовано не було. На жаль, рашисти вдало користаються із зміною американської політики і активно реалізують свої переваги у таборі авторитарних режимів.
Вони готові підігравати і Китаю - але за умови, що той не зупинятиме війну на умовах, не тотожних вимогам росії.
3. Україна, на жаль, відступає.
Владі не вдалося побудувати власну дипломатичну гру (від остаточних провалів нас рятують європейці, але і це може минути). Не вдалося, на жаль, якісно змінити організацію оборони.
Така організація мала б включати:
- Мобілізацію, яка спрималася б не як «облава», а як внесок у виживання України. Що для цього потрібно - говорено-переговорено. Але нічого не буде зроблено, доки не буде зміни ставлення ОПи до теми мобілізації як «токсичної», від якої Зеленському треба триматись якнайдалі. Це - конституційна прерогатива президента.
- Посилення фінансової спроможності бригад. На виклики треба реагувати чимшвидше, тому ланцюжок рішень щодо забезпечення потреб має бути якнайкоротший.
- Розгортання воєнного виробництва. «Тисячі ракет, десятки тисяч дронів» мають із гасел стати реальністю. З використанням інвестицій і потужностей партнерів.
Тоді «дієві санкції» на обʼєктах ворога стануть буденністю і матимуть значно сильніший ефект, стануть для нього фактором прийняття рішення. По досі не стали.
- Втілення нових технологій. Ми виграємо, лише якщо навʼяжемо гонку технологій, які зможуть компенсувати і знецінити перевагу ворога у кількості.
- Оптимізацію управління. На кожен напрямок мають призначатися не свої, вправні у дерибані і відкатництві, а професіонали, здатні діяти на випередження.
Про все це говорено багато. Але от ще один період минув - а цього не зроблено.
У осінньо-зимовий період без підготовки буде важко. Щоб не проспати останні тижні, поки є можливість - треба вимагати від «слуг» «воєнного» порядку денного.
Підтримки фронту, зміцнення захисту, посилення спроможності громад.
Застосовуйте цей фільтр для оцінки кожного рішення. І стане ясно, що наближає влада: перемогу чи катастрофу.
